Пілат

Понтій Пілат – римський намісник Іудеї, що (за євангельською легендою) видав юрбі Ісуса Христа на розп'яття.

У переносному значенні – нещира людина, що своєю бездіяльністю свідомо сприяє злочинові; жорстокий лицемір.

Значення в інших словниках

1. пілат — піла́т іменник чоловічого роду, істота людина, яка зробила щось погане або злочинне, звичайно чужими руками, і усувається від відповідальності за вчинене поет., рідко  Орфографічний словник української мови
2. пілат — -а, ч., перен. Людина, яка скоїла щось лихе або злочинне, звичайно чужими руками, і усувається від відповідальності за вчинене.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пілат — ПІЛА́Т, а, ч., заст. Людина, яка зробила щось погане або злочинне, звичайно чужими руками, і усувається від відповідальності за вчинене. О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні! (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. пілат — ПІЛА́Т, а, ч., заст. Людина, яка зробила щось погане або злочинне, звичайно чужими руками, і усувається від відповідальності за вчинене. О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні! (Шевч.  Словник української мови в 11 томах