виправдовувати

виправдовувати, виправдовуватися – виправдувати, виправдуватися

Виправдовувати, виправдовуватися. Краще: виправдувати, виправдуватися. Доконаний вид – виправдати (виправдатися).

Значення в інших словниках

1. виправдовувати — виправдо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виправдовувати — ВИПРАВДУВАТИ г. уневиннювати, обр. очищати; (надії) справджувати, не зраджувати.  Словник синонімів Караванського
3. виправдовувати — і виправдувати, -ую, -уєш, недок., виправдати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це. || Виносити вирок, в якому стверджується невинність підсудного. 2》 Доводити можливість, допустимість чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виправдовувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ, ВИПРА́ВДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРАВДАТИ, аю, аєш, док. 1. кого. Визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це. – Не хочу себе виправдувати; може бути, що я провинилася (Л. Мартович); Клим аж ніяк не виправдує сина. Такий-сякий.  Словник української мови у 20 томах
5. виправдовувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. виправдовувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ і ВИПРА́ВДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРАВДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це.  Словник української мови в 11 томах