державний

державний – державницький

Словотвірно і семантично вони споріднені з іменником держава, однак розрізняються відтінками у значенні, а головне – сполучуваністю.

Державний – той, що належить державі, символізує її сутність (власність, кошти, мова, підприємство, політика, службовець, герб, гімн, прапор). Державницький пов’язане зі словом державник – той, кому дорогі інтереси держави, хто вболіває за її долю. А ще державницький ( – а, – е, – і): ідеологія, ідеї, мислення, сили, позиція, погляди, функція, структури.

Значення в інших словниках

1. державний — Рада державна: австрійський парламент; Рада повітова: повітова влада в кол. Галичині. [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. державний — держа́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. державний — -а, -е. Прикм. до держава. || Який має важливе значення для держави, може впливати на стан її справ. || Який бере безпосередню участь у керівництві державою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. державний — ДЕРЖА́ВНИЙ (підпорядкований або належний державі як апарату політичної влади), УРЯДО́ВИЙ, КОРО́ННИЙ заст.; КАЗЕ́ННИЙ, КАМЕРА́ЛЬНИЙ діал. (який належить державі).  Словник синонімів української мови
5. державний — Держа́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. державний — ДЕРЖА́ВНИЙ, а, е. Прикм. до держа́ва. — А я на зразок позова зложив скаргу до другої Державної думи про нашу горемичну [бідолашну] козачу долю (Мирний, IV, 1955, 367); Робітники, колгоспники та інтелігенція по праву пишаються тим...  Словник української мови в 11 томах