напам’ять

напам’ять – на пам’ять

Розрізняються написанням.

Напам’ять (прислівник) – з пам’яті, не дивлячись у текст. Виступає як одне слово. “(Неріса:) Певне, вже й сусіди напам’ять вивчили оту промову про викуп мій” (Леся Українка), “Дмитро майже напам’ять знав, хто що має і як живе” (Андрій Гудима). На пам’ять (іменник з прийменником). Обидва слова пишемо окремо. “Часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять” (Михайло Коцюбинський), “Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам подільської Вулиги” (Олесь Гончар).

Значення в інших словниках

1. напам’ять — НАПАМ’ЯТЬ – НА ПАМ’ЯТЬ Напам’ять, присл. З пам’яті, не дивлячись у текст: напам’ять вивчити. Він знає напам’ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю.Смолич); Дмитро майже напам’ять знав, хто що має і як живе (А.  Літературне слововживання