випити
П’ю, -п’єш. 1. (що). Якусь рідину без залишку, повністю. – Через п’ятнадцять хвилин я чекаю вас на західній веранді. Там ми вип’ємо вечірнє кофе (Ю.Смолич); Опівночі до царського двору зайшов собі велетень – голова поверх хат!.. Нахилився і все молоко з колодязя випив (казка). 2. (чого). Певну кількість, частину рідини. Давид., відчув трохи втому й випив води (А. Головко); Опришок скривився, мовби оцту випив (Г.Хоткевич).
Словник-довідник з українського літературного слововживання