всоте
ВСОТЕ (УСОТЕ)
присл. У сотий раз. – Ярина, Ярина! – повторював про себе, може, всоте Кривоніс (П.Панч); – Слухаєш мене? – спитав, мабуть, усоте Бобойченко (Вал. Шевчук); Стугонить за темними вікнами вітер, дощ січе у шибки, а я – може, усоте – міряю кроками редакційну кімнату і думаю (В.Дрозд).
Словник-довідник з українського літературного слововживання