далебі

вст. сл. розм. Правду кажучи, справді. – Гей, давай, давай, батьку, переміни, Бо, далебі, загинем (пісня); – Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою (І.Котляревський).

Значення в інших словниках

1. далебі — далебі́ вставне слово незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. далебі — рідко далебіг, невідм., розм. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді (ж, бо), дійсно і т. ін. || у знач. частки таки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. далебі — Да́лебі, да́лебіг, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. далебі — ДАЛЕБІ́, рідко ДАЛЕБІ́Г, невідм., розм. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. — Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою (Котл., І, 1952, 145); Далебі, він сам себе не пізнавав (Гур.  Словник української мови в 11 томах