діалект

ДІАЛЕКТ – ГОВІР – НАРІЧЧЯ – ГОВІРКА

Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок.

Говір, говору. 1. Те саме, що діалект. 2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було – коли б поїхать (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський).

Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

Говірка. Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).

Значення в інших словниках

1. діалект — Чим відмінні одне від одного слова діалект, наріччя, говірка? Діалект – місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок. Наріччя – сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. діалект — діале́кт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. діалект — [д'іалект] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. діалект — -у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. діалект — • діалект (грец. διάλεκτος — розмова, говір) - різновид мови, що характеризується відносною єдністю його особливостей і вживається як засіб спілкування на обмеженій території (тер. Д.) або в певних соціальних чи профес. колективах (соціальний Д.). Тер.  Українська літературна енциклопедія
6. діалект — див. мова  Словник синонімів Вусика
7. діалект — діале́кт (від грец. διάλεκτος – розмова, говір, наріччя) місцева говірка.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. діалект — Різновид певної мови, засіб спілкування осіб, пов'язаних тісною територіальною, професійною або соціальною спільністю; у вужчому розумінні — регіональний різновид мови, який відрізняється від ін. д. певної країни сукупністю мовних рис (головним чином фонетичних та лексичних).  Універсальний словник-енциклопедія
9. діалект — ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території).  Словник синонімів української мови
10. діалект — ДІАЛЕ́КТ, у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у1 знач.). Сукупність.. місцевих особливостей мови широких мас певної території і визначає діалект (говір) (Нариси з діалектології..  Словник української мови в 11 томах