запобігати

ЗАПОБІГАТИ, ЗАПОБІГТИ, -іжу, -іжиш.

1. (чому). Заздалегідь відвертати щось неприємне, не бажане, не допускати його. Вж. зі сл.: аваріям, війнам, забрудненню повітря, лихові, помилкам, руйнуванню. 2. (перед ким, кого і без додатка). Догоджати комусь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, заступництва. Його боялись, перед ним запобігали (С.Добровольський); Ніхто з професорів не запобіга так його ласки! (І.Нечуй-Левицький); – Дитина, прошу вас, – запобігав Коваль, – нікому було навчити людськості... (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. запобігати — (попереджувати виникнення чогось) відвертати, відводити, попереджувати.  Словник синонімів Полюги
2. запобігати — Запобіга́ти. Передбачати, дбати. Треба також піднести вдячно, що ц. к. правительство запобігає в новійшім часі чим раз дальше ідучому значіню наших рік тим, що на підставі дотичних законних приписів зачинає енерпчно видаляти водні млини (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. запобігати — (лихові) відвертати що, не допускати чого; (ласки) запопадати; (перед ким) хотіти бути хорошим, піддобрюватися під кого, догоджати кому, підлещуватися <жм. лататися> до кого, ід. гнути коліна; док. ЗАПОБІГТИ, (лихові) зарадити, запомогти; (жениха) З. здобути, дістати, придбати.  Словник синонімів Караванського
4. запобігати — див. лестити; піддобрюватися; уникати; хитрувати  Словник синонімів Вусика
5. запобігати — [запоб'ігатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
6. запобігати — -аю, -аєш, недок., запобігти, -іжу, -іжиш, док. 1》 неперех., чому.Не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане. 2》 тільки недок., неперех., перед ким, рідко до кого і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. запобігати — запобіга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
8. запобігати — ЗАПОБІГА́ТИ чому (не допускати чого-небудь неприємного, небажаного), ВІДВЕРТА́ТИ що, ВІДВО́ДИТИ що, ПОПЕРЕДЖА́ТИ що, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ що. — Док.: запобі́гти, відверну́ти, відвести́, попере́дити.  Словник синонімів української мови
9. запобігати — Запобіга́ти, -га́ю, -га́єш; запобі́гти, -біжу́, -біжи́ш, -біжа́ть чому, чого в кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. запобігати — ЗАПОБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док. 1. неперех., чому. Не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане. — Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах