Літературне слововживання

люстр

ЛЮСТР – ЛЮСТРА – ЛЮСТРО

Люстр, -у. Пігмент для розписування глазурованих керамічних виробів.

Люстра, -и. Підвісний освітлювальний прилад.

Люстро -а. Дзеркало, а також переносно. Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки й виймала з вух дорогі сережки (О.Довженко); В проміжках між вікнами стояло кілька люстер в бронзових багетах (М.Лазорський); Ворскло, Ворскло! Як тихо й ласкаво плинуть чисті твої води, відбиваючи в блискучім люстрі своєму небесну блакить (Л.Первомайський).

Словник-довідник з українського літературного слововживання

Значення в інших словниках

  1. люстр — -у, ч. Тонка прозора плівка, що її наносять на глазур для надання їй райдужного блиску.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. люстр — див. лоск  Словник чужослів Павло Штепа