ситий
СИТИЙ – СИТНИЙ
Ситий. 1. Який не відчуває голоду; добре вгодований; багатий, заможний; родючий (про землю): ситі й голодні, ситий кінь, ситі люди, сита земля. Пох.: ситість, сито. – Хоч і добрі в мене діти, але не сито мені, бо нема в них зайвого шматка (З.Тулуб). 2. Те саме, що ситний: сита страва, сите сало.
Ситний. Який добре насичує; тривний (про їжу): ситний корм, ситний обід. Розітре в макітерці й усе те, пахуче та ситне, змочене кип’яченою водою, зав’язувала в чистеньку шмату й совала в писочок дитині (А.Гудима).
Словник-довідник з українського літературного слововживання