ЄТІМ ЕМІН

ЄТІ́М ЕМІ́Н

• ЄТІМ ЕМІН

(справж. — Магомед-Емін син Севзіхана; 1838, аул Цилінг, тепер Кураського р-ну Даг. АРСР — 1884, аул Ялджух, тепер Ахтинського р-ну Даг. АРСР)

- лезг. поет. Навчався в медресе. Перший серед лезгинів писав рідною мовою, користуючись араб. алфавітом (до Є. Е. лезг. нар. поезія існувала лише в усній формі). Засуджував соціальну несправедливість, співчував знедоленим, мріяв про справедливий сусп. лад (вірші "Тому, хто втратив мед", "Дві дружини", "Дуван-беку" — всі опубл. 1941), виступав проти нац. гніту ("Повстання 1877 p.", "Наїбу Гасану" — обидва опубл. 1959).

Значне місце в творчості Є. Е. посідає любовна лірика. Утвердив у лезг. поезії нові форми вірша, зокрема восьмискладову силабічну строфу та рефренну риму. Твори Є. Е. опубл. в рад. час.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Стихотворения. М., 1959; [Вірші]. В кн.: Дагестанские лирики. Л., 1961.

Г. Г. Ханмурзаєв.