БОБЕНКО Андрій Михайлович

БОБЕ́НКО Андрій Михайлович

• БОБЕНКО Андрій Михайлович

(справж. прізв. — Бібик)

[12 (24).VIII 1854, с. Добренька, тепер Красноградського р-ну Харків. обл. — 1920, м. Павловськ, тепер Ворон. обл.]

- укр. письменник-робітник. Поч. освіту здобув у сільс. школі. З 10 років наймитував, згодом працював кочегаром на суднах Рос. т-ва пароплавства й торгівлі, у залізнич. депо в Одесі. Склав іспит на звання нар. учителя, викладав у школах Одеси, Лубен та ін. міст. Перші твори вмістив 1883 — 84 в альманасі М. Старицького "Рада" (оповідання "Бурлака"; вірші "Марні сльози", "Запряжений кінь мій стоїть у порога..,", "Осінь холодна надворі..." та ін.). У 1890 — 1909 друк. у журналах "Зоря", "По морю и суше", "Жизнь Юга", "Южные записки", "Літературно-науковий вістник", антології "Акорди". Як поет формувався під впливом творчості Т. Шевченка. Провідна тема творів — відображення страдницького життя людини-трудівника в світі визиску і гноблення, протест проти гніту експлуататорів (оповідання "Багата кутя", 1890; "Морські привиди", 1896; нариси "Сирітський будинок", "Земляк", обидва — 1904; "Матсубара", 1905). В ряді творів змалював нужденне становище робітників за кордоном (вірш "Малярія в Мареммах", 1912). Сповнене поневірянь життя Б. знайшло відображення у вірші "Моїй Галі" (1919). Збирав укр. нар. пісні, деякі фольклорні записи Б. опублікував М. Лисенко. Частина архіву письменника зберігається в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

♦ Тв.: Перевесло. Одеса, 1913; [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 3. К., 1984.

■ Літ.: Овсянико-Куликовский Д. Н. Воспоминания. Пг., 1923; Дим Г. [Зленко Г. Д.]. Прилучився робітник до поезії. "Вітчизна", 1981, № 10.

Г. Д. Зленко.