БРЮКНЕР (Brückner) Александер

БРЮ́КНЕР (Brückner) Александер

• БРЮКНЕР (Brückner) Александер

(29.I 1856, Тернопіль — 24.V 1939, Берлін)

- польс. славіст, історик культури, член Польс. академії знань з 1888, іноз. чл.-кор. Петерб. АН з 1889 та ін. академій, член НТШ у Львові. Навчався в ун-тах Львова (1872 — 75), Відня, Берліна, Лейпціга. Був професором слов'ян. мов і л-р Берлін. ун-ту (1881 — 1924). Досліджував польс., рос. та ін. слов'ян. л-ри, фольклор. Писав польс. і нім. мовами. Осн. праці: "Нарис історії польської літератури" (т. 1 — 2, 1903), "Історія російської літератури" (1905), "Історія польської культури" (т. 1 — 4, 1930 — 46), "Нарис історії слов'янських літератур і літературних мов" (1929, у співавт. з Т. Лером-Сплавінським). У багатьох дослідженнях розглядав і питання укр. л-ри й культури. Йому належать також праці з мовознавства. Досліджував проблеми польс.-укр. літ. взаємин, творчість представників "української школи" в польській літературі. Підтримував контакти з укр. вченими, зокрема з І. Франком, який написав кілька рецензій на праці Б. Використовував у своїх розвідках укр. фольклорно-етногр. матеріал. У 1903 і 1904 опубл. огляди періодич. видань з етнографії та фольклору, де проаналізував також дослідження І. Франка, В. Гнатюка, В. Шухевича, М. Дикарєва та ін. укр. вчених; автор розвідки "Польсько-українські пісні" (1911).

■ Літ.: Франко І. Нова історія російської літератури. В кн.: Франко І. Я. Зібрання творів, т. 36. К., 1982.

Ф. П. Погребенник.