Бретонська література

Брето́нська література

• Бретонська література

- л-ра бретонців, що населяють істор. область Бретань (Франція), бретон. мовою. Перші літ. пам'ятки — глоси до текстів латинських граматиків і поетів (8 — 11 ст.). Широку популярність здобули т. з. артурівські легенди, що стали основою романів "бретонського циклу" (романів "Круглого столу"). Вони були одним з осн. джерел формування куртуазного роману (див. Куртуазна література). Найвідоміші літ. обробки бретон. сюжетів — "Роман про Брута" норманна Васа, віршована франц. переробка "Історія королів Британії" (бл. 1136) Гальфреда Монмаутського, прозовий цикл "Ланселот-Грааль", романи бретон. циклу Роберта де Борона і франц. трубадура 12 ст. Кретьєна де Труа ("Ерек і Еніда", "Кліжес", "Ланселот, або Лицар воза", "Івен, або Лицар лева", "Персеваль, або Повість про Грааль"), переробки нім. мінезингерів Гартмана фон Aye та Вольфрама фон Ешенбаха, роман Т. Мелорі "Смерть Артура". З артурівськими легендами пов'язана легенда про Трістана та Ізольду (див. "Трістан та Ізольда"), авторами літ. обробок якої є Беруль, англо-нормандський трувер Тома Англійський (Томас Британський), нім. поет Готфрід Страсбурзький та ін.; на цей сюжет існує також англ. поема "Сер Трістрем", ітад. прозові версії. Бретон. фольклор інтерпретували й митці нового часу (поеми А. В. Шлегеля, В. Скотта, К. Л. Іммермана, муз. драма "Трістан та Ізольда" P. Вагнера, "Поминки по Фіннеганові" Дж. Джойса, сценарій Ж. Кокто до фільму "Вічне повернення", поема Лесі Українки "Ізольда Білорука"). Широко відомий "Роман про Трістана та Ізольду" (1900; укр. перекл. і переднє слово М. Рильського. К., 1972) в реконструкції Ж. Бедьє. З періоду 13 — 14 ст. залишились тільки реліг.-містичні твори ("Містерія про св. Нонну" тощо). У зв'язку з посиленням ролі франц. л-ри Б. л. занепадає. Після приєднання 1532 Бретані до Франції нац. традиції і мова зберігались лише серед селянства та міської бідноти. В 16 ст. в Бретані ставилися драми й містерії на бібл. теми; в 17 ст. представники нижчого духівництва (Мішель де Ноблез де Керодерн, Жюльєн Монуар) писали пісні й проповіді бретон. мовою. Спроба відродити бретон. фольклор у 19 ст. належить Т. Е. де ла Вільмарке (зб. "Народні пісні давніх бретонців", 1839). Серед письменників 19 ст. — поет А. Брізьо (зб. пісень "Арморіканська арфа", 1839), абат Гільйом (поема "Книга землероба", 1849), Ф. М. Люзель (зб. пісень, легенд і драм "Завжди бретонець", 1865). У 20 ст. лірику бретон. мовою писав Жафрен, драм. твори — Ле Байон.

■ Літ.: История всемирной литературы, т. 2. М., 1984.

О. Є.-Я. Пахльовська.