ВІЛЬДЕ Ірина
ВІ́ЛЬДЕ Ірина
• ВІЛЬДЕ Ірина
(справж. — Полотнюк Дарина Дмитрівна; 5.V 1907, Чернівці — 30.Х 1982, Львів)
- укр. рад. письменниця. Дочка Д. Я. Макогона. Навчалася 1928 — 33 у Львів. ун-ті. Працювала вчителькою, в журн. "Жіноча доля" в Коломиї (1933 — 39), спецкором газ. "Правда Украины" (1945 — 49). Багато років очолювала Львів. орг-цію СПУ. Друкувалася з 1930 (новела "Повість життя", пізніша назва — "Поема життя"). Зб. новел "Химерне серце", повісті "Метелики на шпильках", "Б'є восьма" (всі — 1936), "Повнолітні діти" (1939) — з життя інтелігенції та учнів. молоді. Ці твори привернули увагу своїм гуманістич. спрямуванням, уболіванням за долю "малої" людини в задушливій атмосфері міщансько-бурж. оточення. В них виявились ліберально-демокр. погляди В., реалістично-психол. манера її письма. Після возз'єднання західноукр. земель з УРСР В. утвердилась на ідейно-естетич. позиціях соціалістич. реалізму, на повну силу розквітає її талант. У збірках повістей, оповідань і нарисів першого повоєнного десятиріччя "Історія одного життя", "Наші батьки розійшлися" (обидві — 1946), "Ті з Ковальської" (1947), "Стежинами життя", "Яблуні зацвіли вдруге" (обидві — 1949), "Кури", "Нова Лукавиця" (обидві — 1953), "На порозі" (1955) та ін., романі "Повнолітні діти" (1952), що був створений на основі циклу повістей "Метелики на шпильках", — центром худож. відображення є доля звичайної людини. Але розглядається вона вже у зв'язках з важливими явищами і процесами часу. Принципове значення мала також поява в названих та і в наступних творах (збірках повістей і оповідань "Винен тільки я", 1959; "Життя тільки починається", "Троянди і терня", обидві — 1961; "Людське тепло", 1964, та ін.) нового героя — людини соціально активної, життєдіяльної. Вершинне творче досягнення В., яскравий взірець реалістично-психол. прози в укр. л-рі — роман "Сестри Річинські" (кн. 1 — 2, 1958 — 64; Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1965).
Основу твору становить історія родини провінціального священика, доля його дочок, які різними шляхами шукають своє місце в житті. Ця історія розглядається на широкому соціально-істор. тлі. В. змальовує західноукр. суспільство 30-х pp. 20 ст. з ретроспективним охопленням подій і процесів усього періоду між 1-ю та 2-ю світовими війнами: загострення класових суперечностей, зростання свідомості мас, піднесення робітн. руху, звивисті шляхи західноукр. інтелігенції, зрадництво нац. буржуазії, реакц. діяльність церкви тощо. В романі викриваються угодовство, жорстокість, єзуїтство, різноманітні вияви індивідуалізму, протиставляються всьому цьому духовні цінності, пов'язані з активною сусп. позицією людини, її боротьбою за революц. ідеали; широко досліджуються такі моральні категорії, як щастя, любов, порядність і честь, здатність співпереживати. Твір має близьку до новелістичної побудову; за жанром — це родинно-побут., соціально-психол. роман. У ньому поєднуються панорамність відображення заг. картини життя і грунтовність змалювання характерів героїв, чіткість соціально-класових оцінок і глибинне розкриття індивід. психології персонажів, проникнення в найтонші нюанси "діалектики" їхніх душ. Твори В. перекладалися багатьма мовами народів СРСР, польс., чес., нім., угор., рум. та ін.
♦ Тв.: Твори, т. 1 — 5. К., 1967 — 68; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 5. М., 1958.
■ Літ.: Вальо М. А. Ірина Вільде. К., 1962; Волинський К. Слово про майстра. В кн.: Вільде І. Твори, т. 1. К., 1967; Кодак М. П. Психологізм соціальної прози. К., 1980; Вальо М. А., Лазеба Е. М. Ірина Вільде. Бібліографічний покажчик. Львів, 1972.
К. П. Волинський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)