ВІНТМАН Павло Ілліч

ВІ́НТМАН Павло Ілліч

• ВІНТМАН Павло Ілліч

(20.Х 1918, м. Маріуполь, тепер Жданов Донец. обл. — 21.VII 1942, побл. с. Шилово Воронезького р-ну Ворон. обл.)

- рос. рад. поет. Жив на Україні. В 1937 — 41 (з перервою) навчався у Київ. ун-ті. Учасник війни з білофіннами та Великої Вітчизняної. Загинув у бою. Друкувався з 1940. У передвоєнні роки у поезіях В. настійливо звучить тема майбутньої битви з фашизмом. Поет славить відданість Вітчизні, готовність до подвигу (вірші "Романтико ночей сідих", "Призовнику", "В. Койвісто", "Моєму взводові"). Синівською любов'ю до рідної землі пройнятий істор.-патріотич. цикл "Татарський степ". Передчуття грізних випробувань, близької розлуки з коханою надає особливої проникливості лірич. віршам В. У воєнні роки юнацька романтизація подвигу у поезіях В. змінюється реалістич. зображенням суворих бойових буднів ("Шкіци до поеми", "Харківському фронту"). Посм. видано зб. "Блакитні сліди" (1977), добірки віршів В. опубл. у колективних збірниках "Имена на поверке" (М., 1963), "Из фронтовой лирики" (М., 1981), "Прапори і багнети" (К., 1986) та ін.

■ Літ.: Вышеславский Л. О Павле Винтмане и его стихах. В кн.: Винтман П. Голубые следы. К., 1977.

Н. М. Тихий.