ВЕСНЯНКИ
ВЕСНЯ́НКИ
• ВЕСНЯНКИ
- вид календарно-обрядової поезії у сх. слов'ян, присвяченої приходу весни (у Галичині їх наз. гаївками, гагілками тощо). В. — хорові пісні з іграми й танцями, в них органічно поєднані слово, рух і мелодія. У давнину, створюючи В. і виконуючи пов'язані з ними магічні обряди закликання весни, люди намагалися вплинути на природу, заручитися її підтримкою, щоб мати добрий урожай. З часом В. і обряди втратили магічний зміст і перетворилися на традиційні забави та ігри молоді. В пізніших В. прославлялося кохання, врода, молодість, висміювалися негативні риси і вчинки людей. Вони стали звичайними нар. ліричними піснями і лише в деяких місцевостях зберегли свою обрядову функцію. Публікували укр. веснянки П. Чубинський, Я. Головацький, Б. Грінченко, В. Гнатюк, І. Манжура, М. Стельмах та ін. Муз. обробки їх належать М. Лисенкові, М. Леонтовичу, С. Людкевичу, В. Верховинцю, Л. Ревуцькому, М. Вериківському, П. Козицькому та ін. композиторам. Образи й мотиви В. використовували у своїй творчості І. Франко, П. Грабовський, Леся Українка, М. Рильський, А. Малишко.
♦ Вид.: Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року. К., 1963; Веснянки. К., 1970.
■ Літ.: Гнатюк В. М. Гаївки. В кн.: Гнатюк В. М. Вибрані статті про народну творчість. К., 1966.
Ю. З. Круть.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)