ВЛИЗЬКО Олекса Федорович
ВЛИЗЬКО́ Олекса Федорович
• ВЛИЗЬКО Олекса Федорович
[4(17).II 1908, с. Коростень, тепер Новгород. обл. — 16.XII 1934]
- укр. рад. поет. Навчався в Київ. ін-ті нар. освіти. Друкувався з 1925. Перша зб. поезій "За всіх скажу" (1927; відзначена премією Наркомосу УРСР на конкурсі до 10-річчя Жовтня) пройнята романтикою соціалістич. будівництва, оптимістичним настроєм. Був членом літ. орг-цій "Молодняк", ВУСПП, співробітничав у журналі укр. футуристів "Нова генерація". У збірках "Поезії" (1927), "Живу, працюю", "Книга балад", "Рейс" (всі — 1930), "Моє ударне" (1931), "Мій друг Дон Жуан" (1934) та ін. славив вільний труд, дружбу, мир як основу рад. способу життя, викривав капіталістич. лад. Творчість В. відзначається проникливим ліризмом і пошуками нових форм худож. вираження. Незаконно репресований 1934. Реабілітований 1958.
♦ Тв.: Вибрані поезії. К., 1963; Вогонь любові. К., 1968.
■ Літ.: Новиченко Л. Поет недоспіваної пісні. В кн.: Влизько О. Вибрані поезії. К., 1963.
С. А. Крижанівський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)