ВОЛОШКА Людмила

ВОЛО́ШКА Людмила

• ВОЛОШКА Людмила

(справж. — Морозова-Курек Людмила Януарівна; ін. псевд. — Л. Козачка; 1887, с. Веприн, тепер Радомишльського р-ну Житом. обл. — 19.Х 1952, м. Андрушівка Житом. обл.)

- укр. поетеса. Нар. в сім'ї волосного писаря. До 1917 працювала у житом. "Просвіті", у 30-х pp. — вихователькою в с. Сахни Ружинського р-ну Житом. обл. Перші вірші опублікувала 1905 у виданому М. Чернявським альм. "Перша ластівка". Друкувалась також у журналах "Рідний край", "Молода Україна", "Світло", поетич. антології "Українська муза", декламаторі "Розвага", збірниках "Весна", "На вічну пам'ять Тарасові Шевченкові", "Вінок Т. Шевченкові", у 1917 в Житомирі вийшла зб. поезій "Пісні волі". У творчості В. переважають громадян., патріотичні мотиви, заклики "розбити кайдани" (вірші "Шевченкові", "Заклик", "Я хотіла б говорити...", "Народе мій...", "Дітям"). Поетеса оспівує творчу силу народу, більшість віршів пройнята прагненням до активного сусп. життя. Її інтимна лірика відзначається задушевністю, пісенними інтонаціями укр. романсу ("Осінь", "Хочеться сліз мені, милий", "Хто ти — я тебе не знаю"). Спілкувалася з Лесею Українкою, Оленою Пчілкою.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Тридцять українських поетес. Антологія. К., 1968.

■ Літ.: Зленко Г. Книга пам'яті. Одеса, 1971.

Л. І. Міщенко.