ГАЙ (Gaj) Людевіт

• ГАЙ (Gaj) Людевіт

(8.VII 1809, м. Крапіна, Хорватія — 20.IV 1872, Загреб)

- хорв. письменник, громад. діяч. Один з провідних діячів ілліризму. Прихильник ідеї єднання слов'ян. народів. Підтримував тісні зв'язки з письменниками і науковцями слов'ян. країн. У 1840 і 1867 відвідав Росію, де зблизився з моск. слов'янофілами. Реформатор хорв. правопису, один із засновників 1835 першої хорв. газ. "Novine horvatzke" ["Хорватські новини"; з 1836 — "Ílirske narodne novine" ("Іллірійська народна газета") з літ. додатком "Danicza" ("Зоря"), пізніше "Danica ilirska" ("Зоря іллірійська")], в якій знайомив з л-рою та фольклором слов'ян. народів, зокрема українським.

Автор патріотичних віршів німецькою, а з 1826 хорват. мовою ("Ода із Загоріа", 1832), слів і музики пісні "Ще Хорватія не загинула" (1833, опубл. 1835). Діяльністю Г. цікавилися О. Бодянський, І. Срезневський, М. Шашкевич. 1842 в Одесі видано нарис М. Надєждіна "Рід княжевичів", в якому дано докладну характеристику культур. діяльності Г. Про його творчість писав І. Франко (ст. "Слов'янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер", 1893), відзначав тісні зв'язки Г. з представниками слов'ян. культур. зокрема Е. Коритком, молодим фольклористом, вихідцем з Покуття, який збирав словенські народні пісні (стаття "Еміль Коритко, забутий слов'янський етнограф", 1908).

■ Літ.: Лещиловская И. И. Иллиризм. К истории хорватского национального Возрождения. М., 1968; Прийма Ф. Я. Н. И. Надеждин и славяне. В кн.: Славянские литературные связи. Л., 1968.

Є. М. Пащенко.