ГЕРОДОТ
ГЕРОДО́Т
• ГЕРОДОТ
('Ηρόδοτος; бл. 484 до н.е., Галікарнас, Мала Азія — бл. 426 до н.е., Фурії, Італія)
- давньогрец. історик. Один з основоположників істор. науки. Твір Г. "Історія" (тодішнє значення цього слова — дослідження) складається з дев'яти книг (пізніше александрійські філологи кожну з них назвали ім'ям однієї з дев'яти муз). До "Історії" включено описи життя народів, що були сусідами греків, їхніх звичаїв, пов'язаних з ними легенд та міфів, розповіді про греко-перські війни 500 — 449 до н. е. Доведена до 478 до н. е. 4-а книга є найціннішим джерелом з історії, етнографії та географії Пн. Причорномор'я. Водночас твір Г. є важливим явищем у розвитку худож. прози — окремі епізоди "Історії" сприймаються як новели. Укр. мовою перекладалися, починаючи з 1866, уривки з "Історії" для шкільних хрестоматій (В. Ільницький та ін.). В 1912 розповідь про скіфів з 4-ї книги переклав І. Франко, 1937 — Т. Коструба, 1967 — А. Білецький. У 1984 новели з "Історії" опубліковано в зб. "Дамоклів меч" у перекладах Й. Кобіва та Ю. Цимбалюка. Портрет с. 414.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Опис Скіфії. В кн.: Історія України в документах і матеріалах, т. 1. К., 1939; Рос. перекл. — История в девяти книгах. Л., 1972.
■ Літ.: Лурье С. Я. Геродот. М. — Л., 1947; Доватур А. Повествовательный и научный стиль Геродота. Л., 1957: Болтенко М. Ф. Herodoteanea. "Праці Одеського університету", 1959, т. 149. Серія історичних наук, в. 7; Матеріали з археології Північного Причорномор'я, в. 3 — 4. Одеса, 1960 — 62; Рыбаков Б. А. Геродотова Скифия. М., 1975.
Г. П. Кочур.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)