ГОЛОВКО Андрій Васильович
ГОЛОВКО́ Андрій Васильович
• ГОЛОВКО Андрій Васильович
[псевд. — Андрій Сірома; 21.XI (3.XII) 1897, с. Юрки, тепер у складі с. Хорішки Козельщинського р-ну Полтав. обл. — 5.XII 1972, Київ]
- укр. рад. письменник, один із зачинателів укр. рад. літератури. Нар. в сел. сім'ї. Навчаючись 1908 — 14 у Кременчуцькому реальному уч-щі, входив до нелег. літ. гуртка "Юнацька спілка", де був одним з ініціаторів створення рукописного журн. "Рідна мова". За це Г. виключено з уч-ща. В 1915 закінчив Чугуївське військове уч-ще прапорщиків, брав участь у 1-й світовій війні. В 1917 його обрано до революц. солдатського комітету (м. Торжок). З 1918 співробітничав у кременчуц. повітовій газ. "Нове життя". Влітку 1920 добровольцем вступив до Червоної Армії, був командиром кінної розвідки, лектором у Школі червоних старшин (Харків), потім учителював. Був членом Спілки сел. письменників "Плуг". Перша книжка — зб. ліричних віршів "Самоцвіти" (1919), до якої ввійшли твори, написані до революції. У кременчуцькій газ. "Маяк" 1919 друкував уривки незавершеної повісті "У дикому танку", в журн. "Шляхи мистецтва" — шкіци "Момент" (ін. назва — "Рафінована проституція", 1921, № 2) та "Діти Землі і Сонця" (1922, № 2). У повісті "Червоний роман" (журн. "Червоний шлях", 1923, № 4 — 5) розкрито драматизм та діалектику революц. перебудови життя, освоєння селянином-бідняком нових форм сусп. взаємин. Твір сповнений революц.-романтичною символікою, яка є основою художньо-образного відтворення Г. теми народу в революції. В ці роки Г. написав також психологічно своєрідну, хоча не вільну від елементів натуралізму, повість "Можу" (ввійшла до однойм. зб. повістей і оповідань, 1926), в якій постає образ бійця революції — мужнього, емоційно вразливого, смертельно хворого, але життєлюбного філософа і мрійника. Тематично і жанрово різноманітна зб. "Можу" засвідчила великі творчі можливості молодого письменника. Класичними в укр. рад. прозі стали оповідання "Пилипко" і "Червона хустина" (обидва — 1923) — своєрідний гімн дітям революції. Це — напоєна джерелами укр. нар. творчості, емоційно світла і водночас реалістично сувора баладна оповідь про високу жертовність, моральну чистоту і драматизм боротьби за новий світ. Г. обстоює ідею збереження людяності, принципів честі, благородства, милосердя, добра, застерігає від розламу ще не зміцнілих у горнилі суворого життя дитячих душ, від руйнування особистості під тягарем зради і дворушництва. Процес осягнення трудовим селянством і студентством з бідняцької молоді складної науки будівництва соціалізму відображено у повістях "Зелені серцем" і "Пасинки степу" (обидві — 1924). Широкий істор.-проблемний підхід Г. до розкриття тогочас. процесів в укр. селі, поглиблений реалістич. аналіз дійсності, її суперечностей, пристрасне утвердження революц. ідей у боротьбі з ворогами соціалізму засвідчив роман "Бур'ян" (1927), який став визначним явищем л-ри соціалістич. реалізму (на Київ. кіностудії ім. О. П. Довженка 1966 знято однойм. фільм). Г. з нар. позицій аналізує складні соціально-політ. і морально-психол. процеси, які набули драм. гостроти на селі в перше пореволюц. десятиліття. Г. чітко розкриває атмосферу роздвоєння суспільних настроїв, показує справжніх комуністів-ленінців і комуністів-переродженців, політич. демагогів і спекулянтів. Гол. герой роману — рядовий боєць партії, сміливий і чесний, совісний, правдивий Давид Мотузка, який вступає в боротьбу проти ворогів Рад. влади, прагне утвердити в душах селян віру в ідеали Жовтня. Давид Мотузка — один з найяскравіших образів комуніста у рад. л-рі 20-х pp. поряд з Кожухом ("Залізний потік" О. Серафимовича), Чапаєвим і Кличковим ("Чапаєв" Д. Фурманова), Левінсоном ("Розгром" О. Фадєєва), Чумаловим ("Цемент" Ф. Гладкова). Роман "Бур'ян" — дослідження з позиції народу життєвих процесів і класової боротьби у діалектич. єдності ідейних, соціальних і моральних факторів пореволюц. дійсності.
Протягом 1928 — 31 Г. пише роман "Мати" (перша редакція опубл. 1932) як книгу-пролог до задуманої в 20-х pp. широкої соціально-істор. трилогії "Три сини" (з 1931 — "Три брати") про революц. рух в укр. селі на поч. 20 ст. У другій редакції (опубл. 1935) істотно переробляє твір на принципах реалістичності, відмовляється від алегорично-символічного відображення революц. подій на Україні. В основі твору — народження у вирі класових битв бурхливого 1905 року нового, соціалістичного мислення, відображеного через думки, надії і вчинки членів родини Гармашів, багатьох ін. представників революц. селянства, робітництва, інтелігенції. Великим худож. досягненням у романі є образ матері — Катрі Гармаш, яка уособлює істор. долю укр. жінки, доброї, мудрої, терпеливої у своєму віковічному прагненні дати щастя і своїм дітям, і всім знедоленим та зневіреним. У цьому соціально-істор. творі поєднано традиційні форми худож. зображення, поетично-фольклорні мотиви і глибокий психол. аналіз, нові худож. засоби, реалістично розкрито провідну роль більшовицької партії і робітн. класу в революц. подіях 1905 на Україні та у роки реакції.
Під час Великої Вітчизн. війни Г. був військ. кореспондентом газет "Комуніст" (тепер "Радянська Україна") та "За честь Батьківщини". В цей час вийшли його книжки нарисів та оповідань "Бойові епізоди" і "Дружба" (обидві — 1942). Логічним продовженням епопеї про боротьбу укр. народу за перемогу Рад. влади є роман "Артем Гармаш" (кн. 1 — 1951, кн. 2 — 1960, кн. 3 — 1971; за перші дві книги удостоєний Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1969), що став синтезом усіх попередніх шукань Г. Багатогранні характери робітників-комуністів Артема Гармаша, Федора Бондаренка, Василя Кузнецова, лікаря-комуніста Мирослави Супрун — змальовані докладно й правдиво — є вагомим творчим здобутком письменника. Вони уособлюють провідні сили революційно оновленого життя, ідейну непохитність, моральну чистоту укр. робітництва. Г. відтворив настрої, переживання, мрії, сподівання трудящих мас, розкрив глибину нар. світосприйняття драматичної долі революції і соціалізму. Автор п'єс "В червоних шумах" (1924), "Райське яблуко" (1946, за мотивами твору написано сценарій "Коли зустрічаються двоє", 1956), кіноповісті "Скиба Іван" (1934), кіносценаріїв до фільмів "Митько Лелюк" (1937) і "Літа молодії" (1940). Г. — майстер широкої епічної розповіді, органічного поєднання лірико-романтичної і реалістичної стильових течій, тонкий психолог, знавець нар. життя, мови. Його твори перекладено багатьма мовами народів СРСР і зарубіж. країн. СПУ 1979 встановила щорічну літ. премію імені А. В. Головка за кращі прозові твори року. Іл. див. на окр. арк., с. 384 — 385.
♦ Тв.: Твори, т. 1 — 5. К., 1976 — 77: Твори, т. 1 — 2. К., 1986 — 87; Рос. перекл. — Мать. — Артем Гармаш. М., 1968; Артем Гармаш. М., 1985; Бурьян. К., 1985.
■ Літ.: Килимник О. Андрій Головко. К., 1954; Андрієві Головку. К., 1958; Коваленко Л. Андрій Головко. К., 1958; Гретченко Н. Ф. Синтаксичні особливості роману А. Головка "Бур'ян". К., 1958; Сеник Л. Т. Роман Андрія Головка "Мати". К., 1963; Новиченко Л. М. Світлий талант. В кн.: Новиченко Л. М. Не ілюстрація — відкриття! К., 1967; Пасічник М. О., Фролова К. П. Андрій Головко. К., 1967; Про Андрія Головка. Спогади. Статті. К., 1980; Лета В. П. Андрій Головко. В кн.: Письменники Радянської України, в. 11. К., 1984: Орлик П. І. Андрій Головко. К., 1986; Маєвська Т. П. Андрій Головко. Бібліографічний покажчик. К., 1964.
М. Г. Жулинський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)