ГОРОДЕЦЬКИЙ Сергій Митрофанович

ГОРОДЕ́ЦЬКИЙ Сергій Митрофанович

• ГОРОДЕЦЬКИЙ Сергій Митрофанович

[5(17).I 1884, Петербург — 8.VI 1967, Москва]

- рос. рад. письменник. Закінчив 1907 Петерб. ун-т. Вже перші збірки "Ярь" і "Перун" (обидві — 1907) приваблювали худож. розробкою мотивів і образів давньослов'ян. міфології, естетизацією повнокровного життя людини як невід'ємної частки живої природи. Друкувався у виданнях символістів. Збірки "Дика воля" (1908), "Русь" (1910), "Верба" (1912) позначені пошуками шляху, відмінного від доктрини символізму. Г. стає одним з організаторів "Цеху поетів" і найпослідовніших поетів-акмеїстів (див. Акмеїзм). У рад. час оспівував революц. героїку і пролет. інтернаціоналізм (збірки "Серп", 1921; "З темряви до світла", 1926; "Грань", 1929; поема "Червоний Пітер", 1922). Автор повістей "Адам" (1917), "Пам'ятник повстання" (1925), романів "Багряний вихор" (1927), "Сади Семіраміди" (опубл. 1971). У творах періоду Великої Вітчизн. війни переважає тема патріотизму (поема "Три сини" та ін.). Переклав окремі поезії Т. Шевченка, І. Франка, Л. Первомайського, М. Рильського та ін.

♦ Тв.: Стихотворения и поэмы. Л., 1974; Воздушный витязь. М., 1983: Жизнь неукротимая. М., 1984.

■ Літ.: Машинский С. Поэзия Сергея Городецкого. В кн.: Машинский С. Слово и время. М., 1975.

А. В. Оберемський.