ГРАБОВИМ Іларіон Михайлович

ГРАБО́ВИМ Іларіон Михайлович

• ГРАБОВИМ Іларіон Михайлович

(крипт. і псевд. — Іл. Г., Іл. Гр., Иларіон Г., Іларіон Г., Квасний, Ніглявенко, Снігур та ін.; 6.VI 1856, с. Шманьківці, тепер Чортківського р-ну Терноп. обл. — 11.VII 1903, Львів)

- укр. письменник. Нар. в сім'ї вчителя. Закінчив 1884 Львів. ун-т. Учителював у гімназіях Бучача, Самбора, Львова. Писати почав у серед. 70-х pp. Друкувався в журналах "Зоря", "Світ", "Нове зеркало", "Газеті школьній" та ін. виданнях. Як поет наслідував Т. Шевченка, Ю. Федьковича, М. Шашкевича. В окремих поезіях звучать соціальні мотиви (поеми "Над водою", "Завіщання милого", "По Дністрі", "Зламана сопілка", вірші "Сповідь Маркіана", "Чого я бажаю", "Колись-потому", "Чи буде доля", "На могилі Шашуевича"). Автор новели "Заклята темниця" (1880), істор. повісті "Марта Борецька" (1880; переробка повісті М. Карамзіна "Марфа Посадниця, або Підкорення Новгорода"), нарисів "Коротка історія Новгорода" (1880), "О деятельности руских академичних товариств" (1880), "Природа в народних піснях польського і українського народів" (1891, польс. мовою), автобіогр. оповідання "Найкращий великдень" (1882).

♦ Тв.: Вибір поезій. Львів, 1905.

З. П. Гузар.