ГРАНІН

ГРА́НІН

• ГРАНІН

(справж. прізв. — Герман) Данило Олександрович (1.I 1919, с. Волинь, тепер Курської обл.)

- рос. рад. письменник. Член КПРС з 1942. Закінчив 1940 Ленінгр. політех. ін-т. Учасник Великої Вітчизн. війни. Істор. повість "Ярослав Домбровський" (1951) присвячена подіям Паризької комуни. В романі "Шукачі" (1954) зобразив творчу працю рад. учених та інженерів. Моральне і громадян. зростання молодого героя — в центрі роману "Після весілля" (1958). Багатоаспектну соціально-етичну проблематику, пов'язану із світом науки та діяльністю вчених, досліджує у романі "Іду на грозу" (1962), повістях "Хтось мусить" (1970), "Вибір мети" (1975), істор.-біографічних творах "Роздуми перед портретом, якого нема" (1968) і "Повісті про одного вченого і одного імператора" (1971), біогр. есе "Це дивне життя" (1974). Художньо-докум. повість "Зубр" (1987) присвячена життю і творчості видатного вченого-генетика М. Тимофєєва-Ресовського, сповнена філос. і моральних роздумів про громадян. відповідальність ученого, вірність його своєму творчому покликанню. У повістях "Дощ у чужому місті" (1973) та "Однофамілець" (1975) духовні потенції особистості перевіряються моральним випробуванням. У творах про Велику Вітчизн. війну ("Будинок на Фонтанці", 1967; "Наш комбат", 1968; "Ще помітний слід", 1983; "Клавдія Вілор", 1976 — Держ. премія СРСР, 1978; "Блокадна книга" — у співавт. з А. Адамовичем, 1977 — 81, та ін.) письменник розкриває джерела мужності й героїзму рад. людей. Тему мистецтва, його благотворного впливу на духовне самовизначення розробляє в романі "Картина" (1980). Автор дорожніх нарисів, філос. есе, літ.-критичних статей. Аналітичність у висвітленні злободенних проблем у творчості Г. поєднується з функціональністю, раціоналістичною виваженістю худож. структури. Вистави за творами Г. ("Іду на грозу", "Після весілля", "Хтось мусить") ідуть у Київ. рос. драм. театрі ім. Лесі Українки та ін. театрах України. Українською мовою окремі твори Г. переклали Г. Кулінич, З. Біленко, М. Сидоренко, Ф. Неборячок.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 4. Л., 1978 — 80; Два крыла. М., 1983: Река времени. Очерки. Статьи. Повести. М., 1985; Зубр. М., 1987; Укр.перекл. — Шукачі. К., 1956; Після весілля. К., 1965; Іду на грозу. К., 1969; Картина. — Дощ у чужому місті. К., 1983.

■ Літ.: Войтинская О. Даниил Гранин. Очерки творчества. М., 1966; Плоткин Д. Даниил Гранин. Очерк творчества. Л., 1975; Старков А. Нравственный поиск героев Даниила Гранина. М., 1981; Черная Н. Ученый в современной советской прозе (Научный поиск и моральная ответственность). К., 1976.

Н. І. Чорна.