Грецька література

Гре́цька література

• Грецька література

(нова, або новогрец.ка)

- література грец.кого народу. Зародження новогрец.кої літератури пов'язане з першими творами нар. мовою як усними (епос "Дігеніс Акріт", 10 ст.), так і писемними (див. Візантійська література). Після падіння Візантії (1453) літ. осередки залишилися на островах, переважно на о. Кріт. Найвизначніші твори, що з'явилися тут, — віршований рицарський роман "Еротокріт" В. Корнаро, трагедія "Ерофілі" Г. Хортаці, драма "Жертва Авраама" невідомого автора. Після завоювання Кріту турками (1669) л-ра існувала в двох формах — "вчена", з осередками на Афоні (в кін. 16 ст. тут жив укр. письменник-полеміст І. Вишенський) і в Фанарі (квартал у Стамбулі), та народна — пісні "клефтів" (повстанців проти османського ярма). Значну роль у розвитку Г. л. у 18 ст. відіграла поезія Ріги Ферео. В цей час точилася гостра боротьба навколо питання, якою мовою повинна розвиватися л-ра — димотикою (нар. мовою), кафаревусою (архаїзованою) чи якоюсь середньою. На поч. 19 ст. провідна роль у л-рі переходить від фанаріотів (А. Хрістопуло та ін.) до поетів Іонійських островів, співців нар.-визвольної боротьби грец. народу — Д. Соломоса, А. Кальвоса, А. Валаорітіса та ін. Волелюбні мотиви характерні й для афінських поетів — революц. романтиків 30 — 50-х pp. братів А. й П. Суцо, А. Рангаві та ін. У 50 — 70-х pp. у л-рі запроваджено кафаревусу. В 80-х pp. виник літ.-громад. рух — димотикізм на чолі з Я. Псіхарісом. Найяскравіше він виявився у творчості поетів К. Паламаса, пізніше — A. Сікеліаноса, К. Кавафі, драматурга Г. Ксенопулоса. У 1912 в Г. л. ввійшли письменники визволеного Кріту: Н. Казандзакіс, твори якого набули світового значення, згодом — Т. Корнарос, О. Елітіс, а після виселення греків з Малої Азії 1923 — поет Г. Сеферіс, прозаїки І. Венезіс, Д. Сотіріу, С. Дукас. У 20-х pp. 20 століття ряд гострих антивоєнних романів створив С. Мірівіліс.

Вел. Жовтн. соціалістична революція і зростання міжнар. робітн. руху сприяли виникненню пролет. л-ри в Греції. Вплив марксист. естетики позначився на творчості К. Варналіса, Д. Гліноса, М. Ав'єріса, Я. Кордатоса, Я. Ріцоса. Антифашист. л-ра Опору, яку очолювали К. Паламас та А. Сікеліанос, представлена також іменами Н. Карвуніса, С. Мавроїді-Пападакі, B. Ротаса, Я. Ріцоса, І. Сімопулоса, Ф. Ангулеса, М. Дімакіса, Р. Бумі-Папа, Н. Папаса, Т. Лівадітіса, Е. Алексіу, Т. Патрікіоса та ін. Після поразки прогресивних сил у громадян. війні 1946 — 49 деякі письменники емігрували, зокрема К. Кодзяс — в СРСР, М. Лудеміс — у Румунію. В еміграції почали творчу діяльність письменники — М. Александропулос (СРСР), Д. Рендіс (Румунія), Д. Хадзіс (НДР). У 60-х pp. стали широко відомими прозаїки В. Васілікос, А. Самаракіс, А. Франгяс. Після 60-х pp. почали друкуватися прогресивні письменники С. Пласковітіс, М. Хаккос, К. Мітропулу та ін.

До грец. тематики у дожовтневій укр. л-рі зверталися М. Костомаров, Я. Щоголів, у рад. — М. Рильський, Л. Первомайський. Переклади творів новогрец. л-ри укр. мовою з'явилися після 2-ї світової війни. Окремими книгами вийшли: "Христа розпинають знову" (1958), "Капітан Міхеліс" (1965) Н. Казандзакіса, "Заплакані дні" (1958), "Білі хризантеми" (1961) М. Лудеміса, "Гяур" Н. Папаперікліса (1961), "Задимлене небо" (1960) К. Кодзяса, "Боги спускаються з Олімпу" Д. Рендіса (1964), "Поезії" Я. Ріцоса (1965, 1979), "Концтабір „Хайдарі"" Т. Корнароса, "Сигнал небезпеки" М. Самаракіса (1983), "Справжня апологія Сократа" К. Варналіса (1984), "Гребля" С. Пласковітіса (1986). Видано збірки "Сучасна грец.ка повість" (1981), "Грецькі прислів'я та приказки" (1981) і "Грецькі народні казки" (1984). Твори Г. л. перекладають І. Драч, Н. Клименко, В. Коротич, О. Пономарів, А. Чердаклі та ін. Г. л., її дослідженню присвяч. ряд статей і кн. А. Білецького та Т. Чернишової "Правда за гратами" (К., 1971) — про історію та л-ру нової Греції, а також про трагедію грец.кого народу в часи реакції.

Знайомство з укр. літературою в Греції почалося з літ.-критичної статті новогрец. мовою Н. Клименко, написаної для журн. "Πυρσός" ("Смолоскип", 1961, № 2, Афіни) — "Співець українського народу" (про Т. Г. Шевченка). Укр.грец. літ. зв'язки досліджуються в статтях Є. Карпиловської "Українські та новогрец.кі пісні" ("Народна творчість та етнографія", 1984, № 4), Ю. Микитенка "Джерела „Грецької пісні"" ("Радянське літературознавство", 1984, № 12), "Новогрец.ка дитяча література на Україні" (в кн. "Література, діти, час". К., 1984). В Греції видано "Твори" Т. Шевченка (Афіни, 1964) в перекладах Я. Ріцоса, Р. Бумі-Папа, Н. Папаса, К. Пападакіса, С. Мавроїді-Пападакі, М. Дімакіса, І. Сімопулоса та ін. за редакцією Е. Алексіу (вона також упорядник і автор вступної статті). С. Мавроїді-Пападакі — перекладач творів Лесі Українки ("Іфігенія в Тавріді", "Кассандра", "Оргія" тощо). До видання "„Каменярі" мовами народів світу" І. Франка вірш українського поета переклали Я. Ріцос та Я. Гуделіс. Грецька література розвивається також на Кіпрі (див. Кіпрська література).

■ Літ.: Мочос Я. Пісні з Макронісосу. "Всесвіт", 1969, № 8; Костенко В. Голос героической Эллады (О творчестве поэтов Греции). "Донбасс", 1970, № 4; Плашевська О. В. Антігона непримиренна. "Іноземна філологія", 1970, в. 21; Мочос Я. Грецька література бореться. "Всесвіт", 1971, № 10; Пласковітіс С. Плічо-пліч з народом. "Всесвіт", 1984, № 11; Мочос Я. Современная греческая литература. М., 1973; Ильинская С. Б. Поэзия Сопротивления в послевоенной Греции. М., 1974.

Т. М. Чернишова.