Гробіанська література

Гробіа́нська література

• Гробіанська література

, гробіанізм (від нім. grob — грубий, der Grobian — грубіян) — напрям у нім. л-рі 15 — 16 ст., пов'язаний із середньовічним жанром "настанов про те, як поводитися за столом" ("Tischzuchten"). Гробіанізм виник ще в рицарській л-рі як реакція на куртуазну поезію мінезингерів. Найбільше проявився у бюргерській л-рі, особливо у шванках, фастнахтшпілях, у соціальній та реліг. сатирі; в 15 — 16 ст. мав виразну антиселянську спрямованість. Висміюючи у формі пародії непристойність і простацтво, Г. л. навмисно перекручувала правила поведінки і "рекомендувала" для наслідування грубість і вульгарність. Образ "нового святого" — Гробіана, покровителя нахаб і простаків, уперше з гумором показав С. Брант ("Корабель дурнів", 1494); риси гробіанізму є у Г. Сакса та ін. нім. письменників. Осн. твір Г. л. — "Гробіанус" (1549) Ф. Дедекінда, написаний дистихом лат. мовою. К. Маркс, критикуючи низький естетичний і моральний рівень Г. л., зазначав, що ця л-ра "прибирає міщанський зміст у плебейську форму" (К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори, т. 4, с. 281).

І. Л. Рубанова.