ДІХТЯР Олекса Іванович

ДІХТЯ́Р Олекса Іванович

• ДІХТЯР Олекса Іванович

[псевд. — Д. Аскело; 12 (24).II 1886, с. Кустолове, тепер Новосанжарського р-ну Полтав. обл. — 13.VIII 1936, Полтава]

- укр. рад. письменник і перекладач. Нар. в сім'ї селянина. Після закінчення 1906 Новобузької учит. семінарії понад 30 років учителював, з них 25 — у Диканьці. В 1928 — 34 працював методистом і викладачем укр. мови та л-ри в Харків. промакадемії. Був членом-кореспондентом етногр. секції ВУАН (поч. 20-х pp.). Друкувався з 1906 в газетах "Маяк", "Рада", журналах "Літературно-науковий вістник", "Дніпрові хвилі", "Червоні квіти", "Студент революції", "Наше слово" та ін. Автор зб. ліричних і публіцистичних віршів "Десять років" (1917), п'єс "За громадську землю" (1917) та "9-е січня 1905 року" (1929), зб. оповідань за башк, нар. переказами "Убогий Гірей" (1918), оповідання "Пригоди Жаби-квакушки" (1927) тощо. Перекладав дит. твори західноєвроп. і амер. письменників: Е. Де Амічіса ("Батьки та діти", 1910; "Шкільні оповідання", 1918; "Дитина полку", "За рідний край", "Маленькі гарібальдійці", "Мати", всі — 1919), Марка Твена ("Принц та бідак", 1917), Г. Бічер-Стоу ("Томова хатка", 1918) та ін. Виступав зі статтями з питань дит. літератури.

■ Літ.: Ротач П. Самовідданий трудар літератури. "Вітчизна", 1968, № 10.

П. П. Ротач.