ДНІПРОВА ЧАЙКА

ДНІПРО́ВА ЧАЙКА

• ДНІПРОВА ЧАЙКА

[справж. — Василевська Людмила Олексіївна; 20.Х (1.XI) 1861, с. Карлівка, тепер Зелений Яр Доманівського р-ну Микол. обл. — 13.III 1927, с. Германівка, тепер Красне Друге Обухівського р-ну Київ. обл., похов. у Києві]

- укр. письменниця, перекладачка. Нар. в сім'ї священика. Закінчила 1879 гімназію в Одесі, деякий час учителювала. Брала участь у роботі київ. "Просвіти". За пропаганду антиурядової л-ри та допомогу політ. в'язням 1905 була арештована. На формування літ.-естетичних смаків письменниці великий вплив мали Т. Шевченко, О. Пушкін, М. Гоголь, М. Лермонтов, І. Тургенєв, а пізніше — М. Коцюбинський і М. Горький. Д. Ч. пройшла складний шлях ідейних шукань: від нечітко визначених культурницьких ілюзій, через участь у загальнодемокр. русі до прийняття Великої Жовтн. соціалістич. революції. Писати почала рос. мовою (вірш "На смерть Тургенева", надр. в "Одесском вестнике", 1883). Укр. мовою публікувалася з 1885 (одес. альм. "Нива"). Друкувалася в альманахах "Степ", "Перший вінок", "Хвиля за хвилею", журналах "Зоря", "Киевская старина", "Літературно-науковий вістник", "Дзвінок" тощо.

В своїх оповіданнях письменниця відображала глибокі процеси пролетаризації села ("Уночі", 1896 — 1909; "Вольтер'янець", 1896; "На Солоному", 1911), сусп. піднесення напередодні революції 1905 — 07 ("Революціонер" та "Месниця", обидва опубл. 1931). В окремих творах ("Чи сквиталася?", 1899; "Війна не вгаває, війна клекотить...") проповідувала класовий мир, реліг. самоочищення людини ("Хрестонос", 1896). Автор майстерно розкриває духовний світ персонажів на шляхах їхніх пошуків правди ("Чи сквиталася?"; "У школі", 1909, та ін.). Еволюціонувала від захоплення етнографізмом ("Знахарка", 1885) через поглиблення соціально-психол. колізій ("Хрестонос", "Чудний", 1896) до утвердження психологізму як одного з реалістич. принципів мист-ва ("Тень несозданных созданий", 1898). Особливе місце у творчій спадщині Д. Ч. посідає цикл поезій під назвою "Морські малюнки" ("Дівчина-чайка", 1892; "Суперечка", 1893; "Скеля", 1893; "Буревісник", 1900; "Шпаки", 1901; "Плавні горять", 1902. та ін.), високо оцінений Максимом Горьким. Це здебільшого ритмізовані мініатюри, позначені соціальною символікою, романтич. піднесеністю алегоричних образів, сповнені філос. роздумів про долю народу, роль митця в суспільстві, особисте і громадське, гармонійне і дисгармонійне. Поетич. творчості Д. Ч. властиве багатство тем, образів і мотивів. Уже в перших віршах — "Україно моя мила", "Думка", "Батьку щирий" та ін. висловила палку любов до рідного краю і зневагу до тієї частини ліберальної інтелігенції, якій чужі інтереси народу. Вірші "Вісточка" й "Пісня" (1885) позитивно оцінив І. Франко. У поезії кін. 90 — поч. 900-х pp. домінують громадян. мотиви ("Бурун", "Бажання", "Антифони", "Мури", "Слава звитязі, поборотим горе!", "Віра, Надія, Любов", "Не треба у темній коморі"). Д. Ч. — майстер інтимної лірики ("Чи любиш ти мене...", "Восени", "Ти, зшиточку чорний..." та ін.). Відомо також 30 ориг. поезій Д. Ч. рос. мовою, написаних протягом 1884 — 97. Чималий її внесок у розвиток дит. л-ри — вірші "Зима", "Весна", "Голосіння дітвори"; оповідання "Буряк", "Краплі-мандрівниці"; казки "Казка про Сонце та його сина", "Грецька казка". Виступала також з статтями й рецензіями в пед. пресі, активно співробітничала в дит. журн. "Дзвінок", цікавилася фольклором. 1884 вона представила на VI археологоетногр. з'їзд, що відбувся в Одесі, три зошити "Українських народних пісень, що їх співають у Дніпровському уїзді Тавричеської губернії". Багато пісень з голосу письменниці записав М. Лисенко, з яким її єднала творча дружба. Д. Ч. — автор лібретто опер М. Лисенка "Козадереза", "Пан Коцький", "Зима й Весна, або Снігова Краля", "Весна-красна" та ін., текстів до романсів М. Лисенка. Переклала ряд творів М. Лермонтова, О. Пушкіна, М. Горького, шведської письменниці С. Лагерлеф (зб. давньоскандинавських легенд "Королеви Кунгахелі" тощо). Листувалася з багатьма культур. і громад. діячами — М. Горьким, М. Коцюбинським, М. Лисенком, А. Кримським, М. Заньковецькою, Оленою Пчілкою, М. Чернявським, Ганною Барвінок та ін.

♦ Тв.: Твори, кн. 1 — 2. К., 1919 — 20; Твори, т. 1 — 2. Х., 1931: Твори. К., 1960; Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в II записах. К., 1974; Вибрані твори. К., 1987.

■ Літ.: Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 p. — З остатніх десятиліть XIX віку. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Коваленко-Коломацький Г. Дніпрова Чайка. "Червоний шлях". 1927; № 4. Конощенко А Дніпрова Чайка (Спогади). "Україна", 1927, кн. 5; Покальчук В. Дніпрова Чайка. "Життя й революція", 1927, № 7 — 8; Пінчук В. Г. Дніпрова Чайка. К., 1984.

В. Г. Пінчук.