ДОБРИЛОВСЬКИЙ Юліан

ДОБРИЛО́ВСЬКИЙ Юліан

• ДОБРИЛОВСЬКИЙ Юліан

(бл. 1760, Волинь — 1825, Львів)

- укр. поет і проповідник. Працював (до 1784) у Бучацькому колегіумі, 1793 — 96 — у Кременецькому повіт. уч-щі, був священиком у Кременці, Підгірцях, Бродах, Львові. Брав участь у редагуванні "Богогласника" (1790 — 91). Автор проповідей, ряду духовних і світських пісень. Переклав "з славенскорускаго на простий и посполитый язык рускій" кн. "Науки парохіалнія" (Почаїв, 1792, 1794), в якій зібрано проповіді на всі свята року. В передмові до 2-го видання книги вказав на необхідність користуватися нар. мовою. Д. належать два відомі нині вірші "Дай же, Боже, добрий час" і "Станьмо, браття, в коло", вперше надр. без імені автора у зб. "Pieśnie polskie i ruskie ludu galicyjskiego" ("Пісні польські й руські галицького народу") Вацлава з Олеська (1833). Йому приписують і пісню "Тяжко знести тої розлуки", вміщену у тому ж збірнику. Пісні Д. виконувалися на Слов'ян. з'їзді у Празі (1848), були популярними у нар. обробці, друкувалися у багатьох збірниках.

♦ Тв.: Дай же, боже, добрий час. В кн.: Пісні та романси українських поетів, т. 1. К., 1956; (Вірші). В кн.: Українська література XVIII ст. К., 1983.

■ Літ.: Щурат В. Вибрані праці з історії літератури. К., 1963.

П. К. Медведик, М. М. Сулима.