ДОЛГОРУКА Наталія Борисівна

ДОЛГОРУ́КА Наталія Борисівна

• ДОЛГОРУКА Наталія Борисівна

(17.I 1714, Лубни, тепер місто Полтав. обл. — 3.VII 1771, Київ, похов. біля Успенського собору Києво-Печерської лаври)

- княгиня, одна з перших жінок — авторів рос. мемуарної л-ри. Разом з чоловіком І. Долгоруким — камер-юнкером Петра II після смерті царя 1730 була заслана до Сибіру. Пізніше (1758) перебралася до Києва і стала черницею Флорівського монастиря. Написані тут "Власноручні записки княгині Наталії Борисівни Долгорукої, дочки фельдмаршала графа Бориса Петровича Шереметєва" (1767) є прекрасним зразком душевної сповіді і становлять інтерес як літ.-худож. документ епохи. Образ Д. створили К. Рилєєв (дума "Наталія Долгорукова", 1823) та І. Козлов (поема "Княгиня Наталія Борисівна Долгорука", 1828). 1984 на Київ. студії наук.-популярних фільмів створено біогр. фільм про Д. "Коханню вірна".

♦ Тв.: Своеручные записки княгини Натальи Борисовны Долгорукой, дочери фельдмаршала графа Бориса Петровича Шереметєва. СПБ., 1913.

■ Літ.: Кайдаш С. Н. Судьба Натальи Долгорукой. В кн.: Кайдаш С. Н. Жешцины в истории России (XI — XIX вв.). М., 1989.

В. Г. Киркевич.