ДРУГИЙ ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКИЙ ВПЛИВ

ДРУ́ГИЙ ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКИЙ ВПЛИВ

• ДРУГИЙ ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКИЙ ВПЛИВ

- культурний вплив Сербії, Болгарії та Македонії на філософію, писемність та образотворче мистецтво сх. слов'ян у кінці 14 — 15 ст. Зумовлений посиленням культур. зв'язків сх. слов'ян з південними, які переживали в 14 ст. культур. піднесення, а згодом і еміграцією до України і Росії освічених осіб, пов'язаною з тур. агресією на Балканах. Через посередництво болгар на східнослов'ян. землях поширюється ісихазм — релігійно-філос. вчення грец. богословів Григорія Синаїта і Григорія Палами, характерне увагою до людини, до слова, до ідеї пустельницького подвижництва. Деякі погляди ісихастів, зокрема на слово і мову, лягли в основу т. з. Євтимієвої реформи слов'ян. писемності (стосувалася гол. засад перекладання з грец. мови, унормування церковнослов'ян. мови, її правопису і графіки). Книжники того часу прагнуть до буквалізму перекладів, оскільки неточність "божественного писаніа", як твердив послідовник реформи Константан Філософ Костенецький (1-а пол. 15 ст.), призводить до єресей. В орфографії виявляється тенденція до стійких правил правопису та наближення його до грец.кого, в абетку вводяться деякі грец. літери, яких раніше слов'яни не вживали. У графічному оформленні рукописів змінюються обриси літер, з'являється молодший південнослов'ян. півустав, панівним стає геометр, орнамент, у письмі ширше починають вживатися ідеографічні елементи. Євтимієва реформа поряд з ісихазмом зумовила розвиток емоційноекспресивного стилю ("плетеніє словес") у південно- та східнослов'ян. л-рах. Твори, написані в стилі "плетенія словес", насичені окличними реченнями, риторичними запитаннями, внутр. монологами, неологізмами, нагромадженням синонімів, епітетів, порівнянь тощо. Автори багато уваги приділяли психології, намагалися відбивати внутр. світ людини. Емоційно-експресивний стиль не охопив усіх літ. жанрів того часу. Він виявився переважно в церковній л-рі — житіях, проповідях, похвальних словах. Поширення емоційно-експресивного стилю та Євтиміевого правопису на укр. землях завдячує діяльності Кипріана і особливо Григорія Цамблака. Єдність філос., літ. та мистецьких явищ, зумовлена Д. п. в., свідчить, що укр. культура кін. 14 — 15 ст. розвивалася в єдиному східноєвроп. культур. річищі, була, як і ін. культури цього регіону, охоплена Передвідродженням. "Книга Константина Філософа", чи "Книга Константина Граматика" (Константина Костенецького), стала рано відома сх. слов'янам. Існує думка, що азбучні таблиці в першому східнослов'ян. "Букварі" (Львів, 1574), надр. Іваном Федоровим, складено за принципами Константина. Аналіз заблудовських і острозьких друків (1569 — 81.) свідчить, що філос.-філол. платформа білорус. і укр. учених та видавців склалася значною мірою під впливом засад Д. п. в. Окремі моменти його простежуються в творчості Артемія, Герасима Смотрицького, Івана Вишенського. Д. п. в. пояснюється й те, що укр. полемісти кін. 16 — поч. 17 ст. надавали особливої ваги церковнослов'ян. мові. З "чистотою" мови святого письма вони пов'язували "чистоту" правосл. віри, яка мала консолідувати сили українців і білорусів у протистоянні денаціоналізації та обстоюванні східнослов'янської єдності, у спілкуванні всіх православних народів.

■ Літ.: Соболевский А. И. Южно-славянское влияние на русскую письменность в XIV — XV веках. СПБ, 1894; Лихачев Д. С. Некоторые задачи изучения второго южнославянского влияния в России. М., 1958; Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X — XVII веков. Л., 1973; Колосова В. П. К вопросу о втором южнославянском влиянии на Украине и в Белоруссии. Философско-филологическая концепция острожского кружка. В кн.: Славянские культуры и мировой культурный процесс. Минск, 1985.

В. П. Колосова, Ю. В. Пелешенко.