Українська літературна енциклопедія

ДРУКАРЬ

ДРУКА́РЬ

• "ДРУКАРЬ"

- видавниче товариство. Засноване 1916 в Петрограді, 1917 перемістилося до Києва. Випускало худож. л-ру, книжки з літературознавства і мовознавства, словники, підручники, худож. листівки тощо. У "Д." вийшли твори Т. Шевченка ("Кобзар", т. 1 — 2), Л. Глібова (зб. "Байки"), Лесі Українки (зб. "Твори"), П. Тичини (збірки "Плуг", "Замість сонетів і октав", "Сонячні кларнети", 2-е вид.), В. Кобилянського (збірка "Мій дар"), "Антологія римської поезії" в перекладі М. Зерова, антологія "Нова єврейська поезія" в перекладі В. Атаманюка, "Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників староукраїнщини XI — XVIII вв." О. Шахматова і А. Кримського тощо. Значна увага приділялася худож. оформленню книг (художники Г. Нарбут, Л. Лозовський). Видавав журн. "Наше минуле". Припинив діяльність 1924.

О. Л. Рибалко.

Українська літературна енциклопедія (A—Н)

Значення в інших словниках

  1. друкарь — Друкарь, -ря м. Типографщикъ.  Словник української мови Грінченка