ЕЗОП
ЕЗО́П
• ЕЗОП
, Есоп
(Αίσωπος)
- легендарний давньогрец.кий байкар, нар. мудрець. За переказами, жив у 6 — 7 ст. до н. е., був фрігійським рабом філософа Ксанта; одержавши волю, служив при дворі лідійського царя Креза. Крез послав Е. в ДельсЬи з грошима для храму, але Е. їх повернув, бо вважав, що не варто витрачати кошти на жерців. За "блюзнірство" дельфійські жерці скинули Е. зі скелі. Вважається родоначальником жанру байки. У 13 ст. візант. чернець Максим Плануда написав кн. "Життя Езопа", що була відома і на Русі. Перша спроба впорядкувати збірку байок Е. належить Деметрію Фалерейському (350 до н. е.). Із збірників байок, що дійшли до нас, найдавніший уклав у 1 ст. н. е. поет Федр, який перевіршував байки Е. лат. мовою. Байки Е. про тварин, переважно повчально-моралізаторського характеру, в алегор. формі відображають стосVнки між людьми (див. Езопівська мова). Найвідоміші з них — "Лисиця й виноград", "Вовк та ягня", "Ворона й лисиця" тощо. Мотиви байок Е. стали основою для творів багатьох письменників, у т. ч. українських — Г. Сковороди, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Глібова, І. Франка, М. Годованця та ін. Байки Е. перекладали Т. Зіньківський, А. Білецький, Ю. Мушак.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Байки. К., 1961; Езопові байки. К., 1972; Рос. перекл. — Басни. М., 1968.
■ Літ.: Кочур Г. Езоп українською мовою. "Всесвіт", 1962, № 5; Стрільців П. Езоп ступив на українську землю. "Вітчизна", 1962, № 9.
А. О. Білецький.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)