ЕРЕНБУРГ Ілля Григорович
ЕРЕНБУ́РГ Ілля Григорович
• ЕРЕНБУРГ Ілля Григорович
[15 (27).І 1891, Київ — 31.VIII 1967, Москва]
- рос. рад. письменник, публіцист, громад. діяч. Навчався у Моск. гімназії, з якої за участь у революц. русі 1907 був виключений, а 1908 арештований. Того ж" року, після звільнення з тюрми, емігрував у Францію. В липні 1917 повернувся до Росії. Ранні поетичні твори (збірки "Вірші", 1910; "Я живу", 1911; "Кульбаби", 1912; "Будні", 1913, та ін.) мали наслідувальний характер. Передчуттям краху старого світу пройнята зб. "Вірші про переддень" (1916). Жовтневу революцію прийняв не відразу. Мотиви ідейної розгубленості відбилися в збірках "Молитва за Росію" (1918), "Вогонь" (1919) та ін. У наступних збірках "Роздуми", "Переддень" (обидві — 1921), "Зарубіжні роздуми" (1922), "Звірине тепло" (1923) та ін. зображує революцію як грізну очищувальну стихію. На поч. 20-х pp. Е. звертається до прози, У романі-памфлеті "Незвичайні пригоди Хуліо Хуреніто та його учнів" (1922), користуючись засобами гротеску, викриває антинар. соціально-політ. тенденції у повоєнній бурж. Європі і водночас зображує революційну дійсність як царство бездушної механістичності і подвижницького аскетизму. В романі "Життя і загибель Миколи Курбова" (1923) Е. засуджує практику політ. терору. У критично-негативістському плані відобразив період непу в романах "Трест Д. Є." (1923), "Кохання Жанни Ней" (1924), "Протічний провулок" (1927) та зб. новел "Тринадцять люльок" (1923). Враження від знайомства з Зх. Європою (1921 — 30 Е. перебував за кордоном як кореспондент ряду рад. періодич. видань) лягли в основу нарисів "Англія" (1931), "Громадянська війна в Австрії" (1934); памфлетів "Хліб наш насущний", "Мій Париж" (1933). Пошуками нових виражальних форм для змалювання соціалістичної реальності позначені романи "Біле вугілля, або Сльози Вертера" (1928) та "10 к. с." (1929). Суперечливі процеси, що відбувалися у сусп. житті країни під час індустріалізації та колективізації, відображені в романах "День другий" (1934), "Не переводячи подиху" (1935) та ін. В 1936 — 37, як кор. газ. "Известия", був в Іспанії, нар.-визв. війну зобразив у романі "Що людині треба" (1937), зб. оповідань "Поза перемир'ям" (1937), зб. статей "Іспанський гарт" (1938), зб. віршів "Вірність" (1941). В худож.-публіцистич. романі "Падіння Парижа" (1941; Держ. премія СРСР, 1942) показав трагедію франц. народу у 2-й світовій війні, загрозу, яку фашизм несе людству, світовій культурі. Під час Великої Вітчизн. війни працював у редакції газ. "Красная звезда", виступав з публіцистичними статтями у газетах "Правда", "Известия", фронтовій періодиці, журналах. Частина з них увійшла до 3-томного збірника під заг. назвою "Війна" (1942 — 44). У повоєнні роки написав роман "Буря" (1947; Держ. премія СРСР, — про боротьбу рад. народу та народів ін. країн проти фашизму. В романі "Дев'ятий вал" (1951 — 52) висвітлив події політ. життя повоєнної Європи. В повісті "Відлига" (1954 — 56) Е. одним з перших у рад. л-рі сказав про соціально-політичні і морально-психол. деформації, породжені сталінщиною. Широкопланову картину літ.-мист. життя країни впродовж 20 — 50-х pp. подав у кн. спогадів "Люди, роки, життя" (1965). Виступав як полум'яний борець за мир — збірки публіцистич. статей "Голос письменника", "Надія миру", "За мир" (усі — 1950), "Воля народів" і "Люди хочуть жити" (обидві — 1953), "Совість народів" (1956). Е. був віце-президентом Всесв. Ради миру. Лауреат міжнар. Ленінської премії "За зміцнення миру між народами" (1952). Помітно представлена в творчості Е. укр. тема. Вона простежується в спогадах "Люди, роки, життя". В статтях "Київ", "Україна чекає" (обидві — 1942), "Одеса", "Харків", "Україно — живи!" (всі — 1943), "Перед Києвом" (1947) він писав про воєнні дії на Україні під час Великої Вітчизн. війни. Окремі твори Е. переклали І. Дніпровський, Ю. Яновський, Л. Ященко та ін.
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 9. М., 1962 — 67; Стихотворения. М., 1982; Летопись мужества. Публицистические статъи военных лет. М., 1983; Укр. перекл. — День другий. Х., 1934; Не переводячи подиху. К. — Х., 1936; Буря. К., 1949; Голос письменника. К., 1951.
■ Літ.: Трифонова Т. К. Илья Эренбург. М., 1954; Рубашкин А. И. Публицистика Ильи Эренбурга против войны и фашизма. М. — Л., 1965; Воспоминания об Илье Эренбурге. М., 1975; Хінкулов Л. Ілля Григорович Еренбург. В кн.: Хінкулов Л. Літературні зустрічі. К., 1980; Голованівський С. Войовничий миротворець. "Літературна Україна", 1981, 13 березня: Генри Э. Письмо "исторического оптимиста". "Дружба народов", 1988, № 3; Сарнов Б. "Вся жизнь прошла, как сон...". "Октябрь", 1988, № 7.
Л. І. Левандовський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)