ЖИГМАЙЛО Л.

ЖИГМА́ЙЛО Л.

• ЖИГМАЙЛО Л.

(справж. — Біднова Любов Євгеніївна; крипт. — Ж-ло, Л., Л. Жиг-ло; 1882, Одеса — р. і м. см. невід.)

- укр. літературознавець поч. 20 ст. Жила в м. Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). Одна із засн. катериносл. "Просвіти". У 20-х pp. учителювала в 20-й Дніпроп. трудшколі. Друкувалася в журналах "Дніпрові хвилі" й "Киевская старина", газетах "Громадська думка" і "Южная заря". Автор оповідання "Погана мати" (1913), памфлетів "Лиха вигадка", "Що про нас пишуть" (обидва — 1912) та ін., літ.-крит. статей про творчість Т. Шевченка ("Діти в поезії Шевченка", 1912), І. Франка ("Іван Франко. Збірник творів. Том III. Бориславські оповідання", 1905; "Іван Франко", 1913), Лесі Українки ("Літературна діяльність Лесі Українки", 1913), М. Коцюбинського ["Михайло Коцюбинський (Спроба характеристики)", 1915], Т. Сулими ("Народні оповідання Тетяни Сулими", 1913), "Сторінки з історії освіти на Україні", "Діти в українській літературі" (обидві — 1911). 1929 незаконно репресована, реабілітована 1989.

■ Літ.: Сидоренко О. І. Україномовна преса Катеринослава періоду революції 1905 — 1907 pp. В кн.: Журналістика. Преса, телебачення, радіо. К., 1985: Поповський А. М. Мова фольклору та художньої літератури Південної України XIX — початку XX століття. Дніпропетровськ, 1987; Поповський А. М. Л. Жигмайло — південноукраїнська дослідниця художньої спадщини Михайла Коцюбинського. В кн.: Творча спадщина М. М. Коцюбинського і сучасний літературний процес. Одеса, 1989.

А. М. Поповський.