ЗАВГОРОДНІЙ Сергій Олексійович

ЗАВГОРО́ДНІЙ Сергій Олексійович

• ЗАВГОРОДНІЙ Сергій Олексійович

[20.III (2.IV) 1908, с. Миронівка, тепер Семенівка Криничан. р-ну Дніпроп. обл.]

- укр. рад. письменник. Член КПРС з 1932. Навчався 1931 — 36 у Київ. зоотех. ін-ті, Київ. ін-ті нар. освіти, Харків. ін-ті журналістики. Учасник Великої Вітчизн. війни. Працював на заводі, був на комс, парт., журналіст. роботі. У 1948 — 60 і 1963 — 68 очолював Дніпроп. орг-цію СПУ. У повісті "Антон Негнибіда" (1957) відтворив революц. події 1917 — 18 на селі. Великій Вітчизн. війні присвячено повісті "Краса дівоча" (1959), "Мати наша, мати" (1973), "Так давно і так недавно" (1982). Питання екології, зокрема збереження степових річок, складні людські взаємини — в центрі зб. нарисів "Джерела молодості" (1949), повістей "У грозову ніч" (1967), "Б'ють джерела" (1987). Повісті "Любов" (1956), "Дві долі жіночі" (1961), "Степові притчі" (1962), "До кого сміється степ" (1964), "Пора красування" (1987) — про трудівників села, металургів, видатних діячів л-ри і мистецтва. Окремі твори З. перекладено рос. мовою. Портрет с. 223.

♦ Тв.: Краса дівоча. К., 1988; Рос. перекл. — Антон Негнибеда. М., 1972.

■ Літ.: Бондаренко І. За землю і волю. "Вітчизна", 1958, № 2; Загребельний П. Краса людська. "Літературна газета", 1958, 19 грудня; Загребельний П. Шукання джерел. В кн.: Завгородній С. Краса дівоча. К., 1978.

Н. М. Мисливець.