КІНОПОВІСТЬ
КІНОПО́ВІСТЬ
• КІНОПОВІСТЬ
- жанр худож. л-ри, що поєднує в собі елементи кіносценарію (фрагментарність і динамізм оповіді, гостра фабула, монтажна композиція, лаконізм і виразність діалогів) і белетристичної повісті (епічність, психологізм, метафоричність, деталь художня, пейзажна лірика, авторські відступи тощо). Заснував і утвердив жанр К. наприкінці 20-х pp. О. Довженко ("Арсенал", "Земля", "Іван", "Аероград", "Щорс", "Зачарована Десна" та ін.). У жанрі К. працювали Д. Бузько ("Про що розповіла ротаційка", 1929), О. Донченко ("Ондатра", 1931), А. Головко ("Скиба Іван", 1934), О. Гончар ("Партизанська іскра", 1958), Ю. Мельничук ("Роки і долі. Кіноповісті", 1961), В. Земляк ("Новели Красного дому", 1962), Д. Цмокаленко ("Втікачі", 1969), І. Драч ("Іду до тебе", 1970), О. Левада ("Родина Коцюбинських", 1970), К. Кудієвський ("Сімнадцятий трансатлантичний", 1972) та ін.
■ Літ.: Щербак А. Новий жанр. В кн.: Кіноповісті, т. 1. К. 1963; Плачинда С. Олександр Довженко. К., 1964.
С. П. Плачинда.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)