КИЇВСЬКІ ЛИСТКИ

КИ́ЇВСЬКІ ЛИСТКИ́

• КИЇВСЬКІ ЛИСТКИ

, Київські глаголичні листки, Київський місал — одна з найдавніших глаголичних пам'яток старослов'ян. писемності. Належить до 10 ст. За змістом це — збірник мес (церк. служб). Складається з 7 пергаментних аркушів. Переклад з лат. мови старослов'янською зроблено в Моравії або Паннонії. Перекладачем вважається Кирило або Мефодій чи їхній учень Горазд. Лат. оригіналу не знайдено, найближчий до нього текст виявлено в Падуанському кодексі. За припущеннями, в тексті К. л. є елементи власної творчості перекладача. В К. л. відбився моравсько-паннонський етап розвитку старослов'ян. мови, процес її інтерслов'янізації. К. л. виявив відомий рос. збирач старожитностей, архімандрит Антонів (А. І. Капустін) і 1872 подарував Київ. духовній академії (звідси й назва), вихованцем якої він був. Уперше видав їх 1874 І. Срезневський; мову й письмо досліджували М. Грунський ("Київські листки та Фрейзінгенські уривки". К., 1928). 1982 зроблено мас-спектрометр. аналіз, який підтвердив давність їх і спростував припущення про можливість підробки. Зберігаються в ЦНБ ім В І. Вернадського АН УРСР.

♦ Вид.: Німчук В. В. Київські глаголичні листки. Найдавніша пам'ятка слов'янської писемності. К., 1983.

■ Літ.: Находкін М. Г., Німчук В. В., Зиксв Г. О. Комплексне дослідження Київських глаголичних листків. "Вісник Академії Наук Української РСР", 1986, № 6.

В. В. Німчук.