КИШНЯКОВ Ілля Прокопович

КИШНЯКО́В Ілля Прокопович

• КИШНЯКОВ Ілля Прокопович

(20.VII 1922, с. Нагірне Алексово, тепер Інсарського р-ну — 23.VII 1982, Саранськ)

- мордов. рад. письменник. Член КПРС з 1952. Закінчив військово-авіаційний клуб-школу. Писав мокша-мордов. мовою. Автор повістей "Перше кохання" (1956, про мордов. робітн. клас та інтелігенцію), "Дівчина з нашого села" (1960), "Літак пішов у хмари" (1961), "Ісса впадає у Волгу" (1962), зб. оповідань "Життя" (1966), роману-дилогії "Шукаю свою зорю" (1979) і "Моя зоря — небо" (1982). У п'єсах "Слизький шлях" (1954), "Будьте здорові" (1956), "Іскорка" (1957) порушив гострі життєві конфлікти сучасності. К. належить лібретто першої мордов. оперети "Мокшанські зорі" (1973, у співавт.). У творі "Шукаю свою зорю" змалював образи українців — учасників будівництва металург. комбінату на Далекому Сході, підкреслював їхню працьовитість, талановитість, широту душі, щирість. Переклав оповідання "Сон" П. Мирного.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Девушка яз нашего села. Саранск, 1960; Поднятое письмо. Саранск, 1960; Исса течет в Волгу. Саранск, 1965; День рождения. Саранск, 1968; Ищу свою звезду. М., 1985.

Б. В. Хоменко.