КОЗЛАНЮК Петро Степанович

КОЗЛАНЮ́К Петро Степанович

• КОЗЛАНЮК Петро Степанович

(псевд. — Прутовий, П. К., М-а, Мер, М-ка, Емка, Капе, Кризусовий, Мережка, Перерівський та ін.; 12.VIII 1904, с. Перерив, тепер Коломийського р-ну Івано-Франк. обл. — 19.III 1965, Львів)

- укр. рад. письменник, публіцист, громад. діяч. З бідної сел. сім'ї. Член КПРС з 1943. Наймитував, навчався 1918 у Коломийській гімназії. Працював 1927 — 30 фейлетоністом у газ. "Сель-Роб", 1930 — 32 був редактором газ, "Сила". Один із засновників літ. орг-ції "Горно", журн. "Вікна". У 30-х pp. за політ. діяльність, пропаганду ідеї возз'єднання західноукр. земель з Рад. Україною і як член ЦК "Сель-Роб-Єдності" зазнавав арештів, його сатир. твори не раз заборонялися. Друкувався в журналах "Плуг", "Зеркало", газ. "Наш голос". Брав активну участь в орг-ції Антифашистського конгресу діячів культури 1936 у Львові. Після 1939 працював у львів. газ. "Вільна Україна". В роки Великої Вітчизн. війни був кор. фронтових газет, коментатором радіостанції "Дніпро", виступав з фейлетонами, гуморесками та політ. памфлетами. В 1944, 1954 — 65 очолював Львів. орг-цію СПУ, 1945 — 51 — гол. редактор журн. "Радянський Львів" (див. "Дзвін"), 1952 — 54 — голова Львів. облвиконкому. Обирався депутатом Верх. Ради СРСР 3 — 5-го скликань. Перші твори К. — переважно образки, в яких він вдавався до контрастного зображення природи і людських злиднів. 1928 на Рад. Україні вийшли його збірки оповідань "В селі" і "Хлопські гаразди". В оповіданнях, повістях, худож. нарисах, а особливо романі-трилогії "Юрко" Крук" (1946 — 56) К. художньо відтворив тяжке життя західноукр. селянства, показав процес утвердження нової свідомості трудових мас, драматизм боротьби за соціальне й нац. визволення та возз'єднання з Рад. Україною. К. належать численні публіцист. твори — фейлетони, памфлети, сатир. коментарі, статті, рецензії, нариси, репортажі, літ.-крит. огляди, есе, що ввійшли до збірок "Щури в бочці" (1956), "Катюзі по заслузі" (1962), "Фейлетони" (1968) та ін. Публіцистика К. спрямована проти націоналістів, псевдопатріотів, відкритих і завуальованих антикомуністів, фашистів. Цю ж тематику К. порушив і в політ. скетчі "Серце не навчити" з іронічно-сатир. підзаголовком "Історична п'єса в 5 діях з чаркою, співами і гопаком" (1936). Найпомітнішими рисами публіцистики К. є докум. аргументованість, ідейна пристрасність, політ. загостреність, полемічність, сатир. форма. Опубл. ряд літературознавчих досліджень ("Братній народ — братня література", "Письменник і два світи", "Про себе та про літературу", "Що таке стиль?") та статей-есе про творчість І. Франка, О. Гаврилюка, С. Тудора, Я. Галана, Я. Кондру, К. Пелехатого. Писав оповідання для дітей, збирав пісенний фольклор. Твори К. перекладено багатьма мовами народів СРСР, а також польс., словац., чес., нім., рум., китайською.

♦ Тв.: Твори, т. 1 — 4. К., 1974 — 75; Народні пісні в записах Петра Козланюка. К., 1978; Рос. перекл. — Избранное, т. 1 — 2. М., 1960.

■ Літ.: Байда Ю. Петро Козланюк. К., 1959; Про Петра Козланюка. К., 1964; Спогади про Петра Козланюка. Львів, 1974; Качкан В. Петро Козланюк. К., 1980; Гуменюк М. Петро Козланюк. Бібліографічний покажчик. Львів, 1957.

В. А. Канкан.