КОРСУН Олександр Олексійович

КО́РСУН Олександр Олексійович

• КОРСУН Олександр Олексійович

[псевд. — Антипенко; 27.V (8.VI) 1818, с. Богдановська Антиповка Ростовського пов. Катериносл. губ. — 25.Х (6.XI) 1891, там же]

- укр. поет. Нар. в поміщ. сім'ї. Закін. 1842 юрид. ф-т Харків. ун-ту. В 1847 — 60 служив чиновником для особливих доручень при Дербентському військ. губернаторі. По відставці жив у своєму маєтку, збирав фольклор. і етногр. матеріали. Рано відійшов від літ. діяльності. Навчаючись в ун-ті, упорядкував і видав 1841 альм. "Сніп", де вмістив і свої вірші. Друкувався також у журналах "Маяк", "Северный вестник", "Русский архив" та ін. Належав до Харківського гуртка романтиків. Осн. мотиви віршів К. — нещасливе кохання ("Рожа і дівчина", "Кохання"), туга за батьківщиною ("Рідна сторона" та ін.), роздуми над природою худож. творчості ("Блискавка"). Для його поезій характерна ліризація фольклор. та істор. матеріалу ("Козак та гулянка", "Могила", "Мана", "Старі пісні", "Дорошенко" та ін.). Присвятив Т. Шевченку вірш. "До Шевченка" ("Скажи, брате, кобзареві...", 1845), листувався з поетом, поширював у Харкові його твори. К. належать віршовані обробки нар. повір'їв ("Украинские поверья", 1839). Переклав рос. мовою трагедію "Переяславська ніч" М. Костомарова (1886). Написав спогади "Николай Иванович Костомаров" (1890).

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Українська муза. К., 1908; [Вірші]. В кн.: Українські поети-романтики. К., 1987.

■ Літ.: Науменко В. Александр Алексеевич Корсун. "Киевская старина", 1891, № 12; Уманець М. [Комаров М.]. Олександер Корсун. "Зоря", 1892, № 1; Степовик І. Матеріали до життєпису Олександра Корсуна. "Зоря", 1892, № 10; Возняк М. До характеристики харківського гуртка українських письменників. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1910, т. 93, кн. 1.

М. М. Павлюк.