КОШЕЛІВЕЦЬ Іван Максимович

КОШЕЛІ́ВЕЦЬ Іван Максимович

• КОШЕЛІВЕЦЬ Іван Максимович

(справж. прізвище — Ярешко)

[10(23).XI 1907, с. Кошелівка Ніжинського р-ну Черніг. обл.]

- укр. літературознавець, критик, перекладач. Чоловік Є. Андієвської. Закін. 1930 Ніжин, ін-т нар. освіти. 1941 виїхав до Німеччини. 1955 — 60 був ред. "Української літературної газети", у 1961 — 66, 1976 — 77, 1983 — 84 — ред. журн. "Сучасність". Праці: "Нариси з літератури" (1954), "Сучасна література в УРСР" (1964), літ. портретів "Микола Скрипник" (1972) і "Олександр Довженко" (1980). Опубл. кн. спогадів "Розмови в дорозі до себе" (1985). Упорядник антології "Панорама найновішої літератури в Українській РСР" (1963, перевид. 1974). Редактор кн. документів про укр. дисидентів "Україна. 1956 — 1968" (1969, польс. мовою). Відомий як перекладач з нім., франц., білорус., рос. л-р; ряд своїх перекладів видав окр. книжками: зб. "Оповідання" Ф. Кафки та "Жак фаталіст і його пан" Д. Дідро (обидві — 1989) та ін.

♦ Тв.: Два листи Володимира Винниченка. "Слово і час", 1991, № 8.

Ю. І. Ковалів.