КРАВЧЕНКО Федір Тихонович

КРА́ВЧЕНКО Федір Тихонович

• КРАВЧЕНКО Федір Тихонович

[псевд. — Теодор Орисіо; 26.II (11.III) 1906, м. Кам'янка, тепер Черкас. обл. — 31.V 1985, Москва]

- укр. і рос. письменник. Закін. 1938 ВДІК (Москва). Член "Плугу". На поч. 30-х pp. очолював літ. об'єднання у Полтаві. До війни видав зб. "Літературні пародії, шаржі, епіграми", книжки повістей та оповідань "Барикади на селі", "Хліб" та ін. Повісті "На дорогах України" (1941) та "Сім'я Наливайків" (1945, укр. переклад З. Біленка) — про неприйняття народом вступу австро-нім. військ в Україну, боротьбу проти нім.-фашист. загарбників під час Вел. Вітчизн. війни. Автор повістей "Любиме місто" (1949), "В старій Дубровці" (1952), "Побратими" (1966), роману "Отаманові дуби" (1956), п'єс "Жарке літо" (1948), "Одного разу ввечері" (1953) та ін., в яких відобразив життя й працю молоді, порушив актуальні моральні проблеми. Казку "Тополя" (1946), ліричну мініатюру "Дві могили" (1966), оповідання "Тарасова мандрівка" (1966) та повість "Любов і гнів" (1970) присвятив Т. Шевченку.

♦ Тв.: Джерела не замулити. К., 1966; Клумба з колючками. К., 1976; В ім'я людини. К., 1978; Укр. перекл. — Сім'я Наливайків. К., 1963.

Н. М. Шудря.