КРАЛИЦЬКИЙ Анатолій Федорович

КРА́ЛИЦЬКИЙ Анатолій Федорович

• КРАЛИЦЬКИЙ Анатолій Федорович

(псевд. — Аскольд, Фома Фомич, Іван Нодь, Васильович, Лаборчан та ін.; 12.II 1834, с. Вишні Чабини, Сх. Словаччина — 30.I 1894, м. Мукачів, тепер Закарп. обл.)

- укр. письменник, педагог, культур. діяч. Закін. 1856 Ужгород. духовну семінарію. Працював учителем історії церкви і канонічного права у Марія-Повчанській монастир. школі, з 1869 — ігумен Мукачів. монастиря. За поглядами — слов'янофіл, у мовному питанні стояв на позиціях "будителів". Виступав у львів. (газ. "Зоря галицька", журнали "Галичанин", "Житє і слово", "Бесіда" та ін.), ужгор. (газети "СвЂт", "Новый свЂт"), петерб. ("Славянский сборник"), віден. (журнали "Вестник", "Отечественный сборник") пресі. Збирав і публікував пам'ятки давньої писемності, етногр. та фольклор. матеріали. Друкував істор. нариси і численні кореспонденції під рубрикою "З Угорської Русі" у газетах "Слово" та "СвЂт". Автор соціально-побут. і сентим.-романт. оповідань "Пастир в полонинах" (1860), "Не ходи, Грицю, на вечорниці" (1865), "Сільський учитель" (1869), "Піявиця" (1869), "Екзекутор" (1892). Звертався до істор. теми: оповідання "Князь Лаборець" (1863), "Пугачов" (1865), "Прометей" (1868), "Югославські амазонки" (1891). Прозу К. прихильно оцінював І. Франко (Франко І. Зібр. тв., т. 41. К., 1984, с. 313). К. належать біобібліогр. нариси про Максима Грека, А. Коцака, М. Балудянського, О. Духновича, І. Срезневського, І. Крилова, Д. Григоровича, І. Аксакова, А. Майкова, Я. Краля, П. Й. Шафарика, С. Ваянського та ін. письменників. Був знайомий і листувався з М. Драгомановим, І. Франком і В. Гнатюком, надсилав їм фольклор. та етногр. матеріали.

♦ Тв.: Вибрані твори. Братіслава — Пряшів, 1984; На Верховині. Ужгород, 1984.

■ Літ.: Микитась В. Л. Галузка могутнього дерева. Ужгород, 1971; Голенда й. Анатолій Кралицький. В кн.: Кралицький А. Ф. Вибрані твори, Братіслава — Пряшів, 1984.

В. Л. Микитась.