КРОПОТКІН Петро Олексійович
КРОПО́ТКІН Петро Олексійович
• КРОПОТКІН Петро Олексійович
[27.XI (9.XII) 1842, Москва — 8.II 1921, м. Дмитров Моск. обл., похов. у Москві]
- рос. революціонер, один з теоретиків анархізму, вчений-природознавець, філософ, соціолог, письменник, літературознавець, князь. Закін. 1862 Пажеський корпус, з 1867 навч. у Петерб. ун-ті. 1872 зблизився з "бездержавницько-автономістським" напрямом І Інтернаціоналу, потім вступив до революц. народницької орг-ції — т-ва чайковців. 1874 К. арештовано за участь у революц. русі та ув'язнено в Петропавл. фортеці. 1876 втік з в'язниці, емігрував. Виступав проти марксизму. Займався наук., літ. та видавничою працею. У Женеві заснував газ. "Le Révolté" ("Бунтар", 1879), в Англії — "Freedom" ("Воля", 1883). Брав участь у багатотомному виданні Ж. Ж. Е. Реклю "Земля і люди" (1876 — 94; окр. розділи присвячені Україні). Написав історію Франц. революції ("Велика Французька революція 1789 — 1793", 1893), кн. "Анархія, її філософія, її ідеал" (1896, англ. мовою; рос. перекл. 1900). 1917 К. повернувся в Росію. Залишився противником держ. влади, осудив диктатуру пролетаріату, побачивши в ній причину краху рос. революції. В автобіогр. творах — "Записки революціонера" (1899, англ. мовою; рос. перекл. 1902, Лондон; 1906, СПБ; нове вид. 1966; укр. перекл. М. Щербака), "Щоденник 1862 — 1867 рр." (опубл. 1923) та листах до брата Олександра показав розвиток сусп. життя в Росії 2-ї пол. 19 ст. У праці "Ідеали і дійсність у російській літературі" (1905, англ. мовою; рос. перекл. 1907) К. осмислює слов'ян. міфологію, рос. і укр. нар. словесність та писемність у контексті світ. культури. К. піддав соціокультур. аналізу руські літописи, зокрема Київський та Волинський, звертався до творчості Ф. Прокоповича, В. Наріжного, М. Гоголя, Т. Шевченка, О. Маркевича, Марка Вовчка, М. Костомарова, М. Драгоманова, С. Кравчинського. Працював над книгою "Етика" (1-й том "Походження й розвиток моральності", опубл. 1922), де виклав моральні засади свого вчення про "бездержавний соціалізм", провідним суспільним законом якого є вільна співпраця людей на засадах гуманізму. Творчість К. досліджували М. Драгоманов, І. Франко, М. Мочульський, М. Лозинський.
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1, 4, 5, 7. СПБ, 1906 — 07; Собрание сочинений, т. 1 — 2. М., 1918 — 19; Дневник. М. — Пг., 1923; Переписка Петра и Александра Кропоткиных, т. 1 — 2. М. — Л., 1932 — 33; Записки революционера. М., 1988; Хлеб и воля. М., 1990; Укр. перекл. — Політичні права. Х., 1918; Записки революціонера. Х., 1932.
■ Літ.: Лозинський М. Люди. Біографічно-літературні нариси. Львів, 1909; Пирумова Н. М. Петр Алексеевич Кропоткин. М., 1972; Маркин В. А. Петр Алексеевич Кропоткин (1842 — 1921). М., 1985; Франко І. Що таке поступ? В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 45. К., 1986; Ударцев С. Ф. Кропоткин. М., 1989; Старостин Е. В. П. А. Кропоткин (1842 — 1921). Библиографический указатель печатных трудов, в. 1 — 2. М., 1980.
О. А. Шокало.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)