КРУЧОНИХ Олексій Єлисейович

КРУЧО́НИХ Олексій Єлисейович

• КРУЧОНИХ Олексій Єлисейович

[справж. прізв. — Кручений; 9(21).II 1886, с. Олевка, тепер с. Музиківка Білозерського р-ну Херсон. обл. — 17.VI 1968, Москва]

- рос. письменник. Закін. 1906 Одес. худож. уч-ще. Один з теоретиків рос. кубофутуризму (див. Футуризм), входив до літ. об'єднання рос. поетів-футуристів "Гілея". Разом з В. Хлєбниковим висунув теорію поет. мови, згідно з якою поезія проголошувалася цариною індивідуальної словотворчості, а засобом худож. актуалізації слова — "заумна мова", що мала передати передусім емоції поза змістом і сенсом (зб. "Слово як таке", у співавт.; ст. "Нові шляхи слова", обидві — 1913, та ін.). З кінця 1917 року жив у Тбілісі, Баку, працював там у відділенні РОСТа. З 1921 — у Москві, входив до "ЛЕФа". Ідейно-естет. програма футуризму знайшла втілення в п'єсі "Перемога над Сонцем" (1913). Рисами натуралізму позначені романи у віршах "Розбійник Ванька-Каїн та Сонька-Манікюрниця" (1925), "Дунька-Рубиха" (1926). У зб. "Іроніада" (1930) намагався запровадити у практику віршування ритми джазу. Автор брошури "Вірші Маяковського" (1913, перше дослідження творчості рос. поета) та кн. спогадів "Живий Маяковський. Розмови Маяковського" (в. 1 — 3, 1930), літ.-теор. розвідки "Здвигологія російського вірша" (1922). Теор. постулати і поет. практика К. мали певний відгомін у діяльності укр. літ. орг-ції "Аспанфут". Творчість К. досліджували Д. Чижевський (ст: "Російський футуризм і поетична мова", 1972), І. Бодуен де Куртене та ін.

♦ Тв.: Заумная книга. М., 1916; Зудесник. М., 1922.

■ Літ.: Чуковский К. Футуристы. Пг., 1922; Винокур Г. Футуристы — строители языка. В кн.: Винокур Г. Культура языка. М., 1925.

І. Д. Бажинов.