КУЛІБАЙ (Кулібаєв) Салях Габітович

КУЛІБА́Й (Кулібаєв) Салях Габітович

• КУЛІБАЙ (Кулібаєв) Салях Габітович

[2(15). VII 1910, с. Нижньотагірово, тепер Баймацького р-ну — 17.Х 1976, Уфа]

- башк. письменник. Закін. 1929 гірничотех. школу (м. Баймак). Під час Вел. Вітчизн. війни брав участь у визволенні України. Трудову доблесть рад. людей змалював у збірках віршів "На трудовій горі" (1930), "Дихання чавуну" (1931), поемах "Казка про Ішимбая" (1941), "Після битв" (1949), "Майстри" (1951). Героїзмові рад. воїнів у роки війни присвятив поему "Джигіт з Уралу" (1943). Писав про радість служіння Батьківщині (поема "Серця трьох", 1940), дружбу народів (поема "Про великого друга", 1945). Автор збірок оповідань і повістей, переважно гумористичних ("Різні візерунки", 1958; "Гірська пісня", 1965; "Сини Батьківщини", 1972); драм "Зірка" (1942), "В домі друга" (1947), одноактних комедій, творів для дітей. Балади "Старий партизан" (1941), "У карпатському селі" (1944), вірші "В безсонні ночі", "Зараз осінь", "Щоденник", "Під час атаки" та ін. присвячені визволенню України від нім.-фашист. загарбників. Перекладав з рос. літератури, з української — поему "Кавказ" Т. Шевченка, деякі поезії Лесі Українки, П. Тичини, В. Сосюри, М. Стельмаха та ін. Свої переклади віршів Н. Забіли вид. окр. зб. "Про всіх" (1952).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Стихи. Уфа, 1952; Думы в пути. М., 1963; Родник. Уфа, 1968; Память жизни. Уфа, 1972; Чудеса привычки. Уфа, 1975.

С. Г. Сафуанов.