КУЛИК Василь Степанович

КУЛИ́К Василь Степанович

• КУЛИК Василь Степанович

(псевд. і крипт. — Булик Василь, Б. В.; 1830, с. Ковалівна, тепер Полтав. р-ну Полтав. обл. — 1870, там же)

- укр. поет. Нар. в сім'ї дрібномаєтного поміщика, рід якого походив з козаків. Навч. на мед. ф-ті Харків. ун-ту. Працював аптекарем у Валках на Харківщині та в Полтаві. Захопившись народницькими ідеями, вивчав побут, звичаї, обряди українців Причорномор'я, Криму, Кубані. Був членом Полтав. громади. Друкувався у журналах "Основа" та "Правда". Поезія К. позначена впливом фольклору та творчості Т. Шевченка. У віршах відбивав соціальне розшарування селянства, після реформи 1861 — нові форми визиску трудящих, сподівання народу на кращу долю ("Весна на хуторі", "Нетяга"). Окр. вірші — "Україна до синів", "Стоять села", "Столітній запорожець" — пройняті романт. смутком за героїчним минулим рідної землі. В інтимній ліриці відображав людські почуття у світлих, радісних тонах ("В мене серце до любові"). Виступав у жанрах вірша-портрета ("Захожий косар") та посвяти ("На смерть Шевченка"), медитації ("Думка"), пісні-романсу ("Питання", "Веснянки"), романт. балади ("Загублені душі", стала нар. піснею). Йому належить нарис "Дещо з Полтави" (1861), переспів з Р. Бернса "Іван Ячмінь" (1874). Єдина зб. "Писання Василя Кулика" з'явилася у Львові 1894.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 1. К., 1957; [Вірші]. В кн.: Поети пошевченківської доби. К., 1961; [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії т. 2 К., 1984.

■ Літ.: Торчин В. Василь Степанович Кулик. "Правда", 1874, № 11 — 12; Бернштейн М. Д. Журнал "Основа" і український літературний процес кінця 50 — 60-х років XIX ст. К., 1959; Митропан П. Спогад про діда. "Літературна Україна", 1965, 26 листопада; Бондар М. П. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. К., 1986.

П. П. Хропко.